Page 288 - 61

стих мінералів, чому сприяє перетікання та інтенсивне меха-
нічне руйнування порід. Найбільш суттєво зростає електро-
провідність матеріалу, що складає зону сповзання (породи з
порівняно жорстким зв’язком типу аргілітів, сланців, глинис-
тих пісковиків) і в меншій мірі – глин з високими показника-
ми пластичності. Настільки ж чітко проявляється в цій зоні
зменшення швидкостей поздовжніх і поперечних хвиль та
зростання коефіцієнтів їх поглинання. Кожне наступне пере-
сування все більшою мірою змінює властивості і стан грунтів
в зоні сповзання і відповідно призводить до зміни їх електри-
чних і сейсмічних параметрів. При цьому виникають умови,
сприятливі для розвитку середовища з дифузною, поступовою
зміною фізичних властивостей.
Зсувне тіло відрізняється анізотропією всіх фізичних па-
раметрів. В основі цього явища лежить тріщинуватість, яка
служить однією з найбільш характерних особливостей зсув-
них масивів. Відмінно проявляється анізотропія в молодих ак-
тивних зсувах. Вивчення цього – ефективний засіб електроме-
тричних і сейсмоакустичних досліджень.
Пластичні зсуви утворюються в однорідних породах, які
відрізняються, зазвичай, зниженими електричними опорами
(   5  60 Ом  м) і швидкостями поширення пружних коли-
вань, які лежать в межах  p  500  1700 ,  s  200  600 м/с.
Фізичні властивості самого зсуву визначаються ступенем
руйнації складаючих його порід, наявністю тріщин і їх запов-
нювачем, напруженим станом порід, потужністю зони аерації,
заводненням окремих частин зсуву і рядом інших факторів.
В зоні аерації значення опорів помітно перевищує опір
тих же порід за межами зсуву і в рідких випадках приблизно
дорівнює їм. Швидкості сейсмічних хвиль майже незмінно
знижені і не перебільшують 1/3-2/3 від швидкостей, характер-
них для тих же порід в корінному заляганні. Межа між зонами
аерації і повного водонасичення зазвичай носить розмитий
характер, причому особливості зміни параметрів тут залежать
від ступеня розвитку капілярної кайми.
Структурні зсуви відрізняються особливостями повер-
хонь сповзання, які притаманні ослабленим зонам на межах
між геологічними тілами. Ці поверхні можуть бути плоскими,
похило-ступеневими і в окремих випадках хвилястими.

519