Page 290 - 61
P. 290

Основний  об’єм  інформації  при  вивченні  зсувів  отри-
                            мують з даних електричних зондувань. При картуванні зсув-
                            них масивів широко використовується профілювання, яке ви-
                            конується за напрямами, що з’єднують точки зондувань, а та-
                            кож  заповнює  ділянки  між  ними.  Доцільно  використовувати
                            триелектродні або дипольні установки, які дають можливість
                            виділяти вузьколокалізовані тіла, і зокрема, тріщинуваті зони.
                                  Подібно  до  дихання  людини,  спостерігається  “газове  ди-
                            хання Землі”. Перед землетрусом вихід газів, особливо радону і
                            гелію, збільшується в декілька разів. Підземний поштовх співпа-
                            дає в часі зі спадом виходу газу. Подібний малюнок спостеріга-
                            ється при зміні питомого електричного опору гірських порід в
                            приповерхневому  шарі,  геомагнітного  і  електротеллуричного
                            полів. Створені деякі інші геофізичні моделі підготовки земле-
                            трусів.
                                  За  три  тижні  до  землетрусу  чітко  фіксується  пониження
                            значень   n    до 20% і більше від виміряної величини. Про-
                                           n
                            гностичний полігон вибирають в районі тектонічно послаблено-
                            го електропровідного розколу сейсмоактивного блоку. В такому
                            районі перед двобальними сейсмічними поштовхами вона зазви-
                            чай не перевищує 10-15 діб, а перед чотирибальними досягає 30-
                            55 днів.
                                  Зсуви як гравітаційно-секвальні явища призводять до сут-
                            тєвих навіть в геологічному масштабі наслідків. Зупинимось на
                            інших моделях карстово-суфозійних процесів. Карст (від назви
                            нагір’я Карст на Балканському півострові) – процес розчинення
                            і руйнування гірських порід підземними і поверхневими вода-
                            ми з виносом розчинених і зважених речовин з карстового ма-
                            сиву.  Він  розвивається  у  вапняках  (карбонатний  карст),  гіпсі
                            (гіпсовий карст) і калійній солі (сольовий карст).
                                  Реакція фізичних полів на карстові порушення визначаєть-
                            ся в основному трьома факторами: розмірами порушення і гли-
                            биною його залягання, формою і орієнтацією порожнин у пов-
                            ному об’ємі гірських порід, різницею фізичних властивостей за-
                            повнювача порушень і оточуючих порід.
                                  Різноманітність карстових порушень вимагає їх класифіка-
                            ції  за  геометричними  ознаками  і  особливостями  складу  запов-
                            нювача, які  дають змогу скласти ряд моделей з тим чи іншим



                                                           521
   285   286   287   288   289   290   291   292   293   294   295