Page 125 - 61

Основна роль в розподілі континентальних осадків належить
планктоновим мікроорганізмам, скелети яких утворені сполу-
ками кремнію і кальцію, асимільованими з морської води. Пе-
ренос і розподіл вулканічного матеріалу, як і органічних речо-
вин, проходить завдяки підводним течіям і вихровим потокам.
Більша частина осадового шару океану представлена вапняко-
вими мулами, утвореними залишками живих організмів.
Потужність (товщина) базальтового шару змінюється від 3
до 12 км. Між цими двома основними шарами виділяється шар з
меншою, ніж у базальтів, густиною: його потужність 1-2 км,
спеціалісти припускають, що він представлений лавами і вулка-
нічними туфами. Таким чином, загальна потужність океанічної
кори складає 5-15 км, збільшуючись до 20 км поблизу материків,
під океанічними островами і підводними хребтами. В централь-
ній частині Тихого океану потужність кори близько 5-8 км.
Земна кора має океанічну будову в районах Світового
океану з глибинами понад 2000 м. Це так звана нормальна
океанічна кора. Базальтова кора і відсутність гранітного шару
установлена під глибокими частинами Чорного моря, півден-
ними районами Каспійського моря і в деяких інших морях.
Таку ж будову має земна кора під дном багатьох інших мате-
рикових морів з плоским дном, зануреним на велику глибину і
оточеним чітко вираженим уступом материкового схилу. Тут
кора значно потужніша, ніж під дном океанів. Це пов’язано з
великою потужністю осадових шарів, які безпосередньо по-
кривають базальтовий шар. Так, під дном Чорного моря кора
має товщину приблизно 28 км, під дном південної частини
Каспійського моря – до 40 км. Потужна земна кора океанічно-
го типу виявлена під дном Середземного моря. Океанічна кора
в зонах серединно-океанічних хребтів аномальна, в ній поту-
жність осадового шару мінімальна, а магматичні породи осно-
вного складу (габбро, анортозити) відсутні.
Виклинювання земної кори в горизонтальному напрямі
від материків до Світового океану проходить поступово (на-

560