Page 127 - 61

Верхня частина мантії вище астеносфери разом із зем-
ною корою носить назву літосфера (від грецьк. lithos – камінь
і sphaira – куля), або камінної оболонки Землі. Вона характе-
ризується активними рухами гірських порід, тому її ще нази-
вають тектоносферою. Потужність літосфери в різних її час-
тинах неоднакова. Під материками вона може досягати бага-
тьох десятків кілометрів, під океанами – зменшується до деся-
тків і одиниць кілометрів в області серединно-океанічних хре-
бтів. В цілому мантія, за виключенням астеносфери, перебу-
ває в твердому стані.
Ядро, або барисфера, – це найбільш щільна внутрішня
3 3
геосфера, її густина (10…12)10 кг/м , радіус 3470 км. За сей-
смічними даними (зменшення швидкостей Р-хвиль з 13,6 до
8,1 км/с і наближення V до нуля), в ньому виділяються два
s
шари: шар E – до глибини 4980 км, або зовнішнє ядро, і шар
F – до центра Землі, або внутрішнє ядро. Між шарами E і F ,
як і між D і E , існують перехідні зони потужністю відповід-
но до 220 і 140 км. Припускається, що речовина зовнішнього
ядра перебуває в рідкому, внутрішнього – в твердому стані.
Приймається, що тиск у центральній частині ядра 343 ГПа,
температура приблизно 5000С.
Космогонічні гіпотези, геофізичні, історико-геологічні і
інші дослідження Землі дозволяють поділити її історію розви-
тку на два етапи. Перший з них, догеологічний етап (початко-
вий, астрономічний), починається з часу зародження газово-
пилуватої туманності і закінчується утворенням первинної во-
дяної і повітряної оболонок Землі або появою земної кори.
Другий, геологічний етап (геологічний час в житті Землі) – це
історія формування земної кори. Розвиток земної кори прохо-
дить безперервно і продовжується в наш час.
Відомо декілька методів визначення віку гірських порід.
Всіх їх можна об’єднати у дві групи. Перша включає методи
визначення відносного віку, друга – абсолютного. До методів

562