Page 119 - 61

валого одночасного впливу на земну поверхню ендогенних
(внутрішніх) і екзогенних (зовнішніх) процесів.
Материки можна розбити на ступені висот. Низьким
ступенем з висотами від 0 до 200 м над рівнем моря є низини,
2
які займають 48,2 млн. км суші. Висотний ступінь, від 200 до
500 м над рівнем моря, називається височинами і плато. Плато
– це плоска рівнинна поверхня з глибоко розчленованим рель-
2
єфом. Загальна площа височин і плато близько 33 млн. км .
Ступені висот понад 500 м являють собою гори. Серед них
виділяють низькі (500-1000 м), середні (1000-2000 м) і високі,
або альпійські гори (вище 2000 м). На Землі площа гір всіх
2
ступенів близько 67 млн. км , з яких близько 40% припадає на
низькі і 23,8% на високі гори. Високогірські ділянки земної
поверхні здебільшого поділені хребтами, тобто витягнутими в
одному напрямі горами, і гірськими долинами, в загальному
складаючи обширні гірські системи, або гірські країни.
Океанічне дно за глибиною можна розбити на ряд сту-
пенів. Низьким ступенем є материкова мілина (шельф), яка є
частиною континенту, опущеною нижче рівня океану на
200 м, а в окремих місцях – на 550-600 м. На її дно припадає
8% загальної площі морського дна. Нижче йде материковий
схил (глибина від 200 до 2500 м). Він займає приблизно 15%
площі дна Світового океану. Між глибинами 2500-6000 м зна-
ходиться ложе океану (дно океану), яке займає 76% площі
океанічного дна. Області ложа океану з глибиною понад
6000 м називають глибоководними западинами, абісальними
жолобами, на які припадає приблизно 1% поверхні дна Світо-
вого океану.
Для наочного уявлення про розподіл висот і глибин на
Землі будують гіпсографічну криву. Вона характеризує спів-
відношення площ, зайнятих різними ступенями висот і глибин
на Землі, і наочно дає ніби узагальнений ідеальний профіль
земної поверхні.

554