Page 118 - 61
P. 118

логи. Поверхнева густина теплового потоку з океанів внаслі-
                            док  випаровування  і  теплообміну  з  холодною  атмосферою
                                                                                     2
                            становить, за В.В.Шулейкіним, приблизно 1185,8 Вт/м . Якщо
                            враховувати площу поверхні водяної оболонки Землі, то стане
                            зрозумілим,  що  атмосфера  в  основному  нагрівається  знизу
                            Світовим океаном. Крім того, велика теплова  інерція сприяє
                            вирівнюванню  міжрічних  і  міжсезонних  коливань  теплового
                            стану атмосфери.
                                  Величезна роль Світового океану полягає в його здатно-
                            сті регулювати вміст вуглекислого газу в атмосфері. При 0С
                                 3
                                                                                       3
                            1 дм  морської води може поглинати з атмосфери 50 см  вуг-
                                                                   3
                            лекислого газу, а кисню – тільки 8 см .
                                  Основні  риси  зовнішньої  будови  Землі  можна  уявити,
                            розглядаючи в планетарному масштабі розподіл суші  і води,
                                                                2
                            материків і  океанів. З 510 млн. км  поверхні Землі океанами і
                                                                                            2
                                                           2
                            морями  зайнято  362  млн.  км   (71%),  сушею  –  148  млн.  км
                            (29%). Більша частина суші скупчена в Північній півкулі, яку
                                                                                           2
                            нерідко називають материковою: суша займає 100,5 млн. км ,
                            або 39,4%, а вода –  60,6% загальної поверхні півкулі, причо-
                            му між 40  і 70 північної широти суша переважає над океа-
                            ном. Основна частина вод морів і океанів Землі припадає на
                            Південну, або океанічну півкулю, в якій морською водою за-
                            йнято 81% площі, а сушею – 19%.
                                  За  формою  материки  нагадують  трикутники,  основи
                            яких повернені на північ. Всі материки, за виключенням Ан-
                            тарктиди, групуються попарно. Кожна пара утворює “матери-
                            ковий промінь”. Ці промені сходяться до Північного полюсу,
                            утворюючи так звану континентальну зірку.
                                  Рельєф (від. лат. relevo – піднімаю) як сукупність нерів-
                            ностей суші материків і островів, дна океанів і морів склада-
                            ється з додатних (випуклих)  і від’ємних (угнутих) форм, які
                            мають різнорідні контури, розміри, походження, вік і історію
                            розвитку. Рельєф утворюється головним чином внаслідок три-



                                                           553
   113   114   115   116   117   118   119   120   121   122   123