Page 290 - Володимир Пахомов

ДОКУМЕНТÁЦІЯ НАУКÓВА (документáция научная) — документація, яка фіксує хід і підсумки наукових
досліджень.
ДОКУМЕНТÁЦІЯ НАУКÓВО-ТЕХНÍЧНА (документáция научно-тех-ническая) — документація, яка фіксує
процес і результати наукових дослід-жень, технічних розробок, а також напрямки й методи їх впровадження у вироб-
ництво.
ДОКУМЕНТОÓБІГ (документооборóт) — рух документів в організації з часу їх створення або одержання до
закінчення виконання або надсилання.
ДОКУМЕНТОГРÁМА (документогрáмма) — графік, який відображає порядок та терміни руху документів в
установі з моменту їх створення (одержання) до здання в архів.
ДОКУМЕНТОЗНÁВСТВО (документовéдение) — наукова дисципліна, яка вивчає закономірності створення
документів, розробляє методи створення документів, принципи організації документообігу й побудови систем доку-
ментації.
ДОКУМЕНТУВÁННЯ (документирование) — створення документів.
ДОНÉСЕННЯ (донесéние) — 1) повідомлення зі службових питань, які надсилаються посадовою особою ви-
щій за посадою особі або установі; 2) по-відомлення про бойові дії та становище військ (див. ПОВІДОМЛЕННЯ).
ДОПОВІДНÁ ЗАПИСКА (докладнáя записка) — документ, який адресований керівництву і який містить ви-
клад якого-небудь питання з висновками і пропозиціями складача.
ДÓПОВІДЬ (доклáд) — виклад певних питань з висновками та пропозиціями складача.
ДОРÓЖНІЙ ЛИСТ (путевóй лист) — документ, який вручається водіям автотранспорту і визначає маршрути
руху транспорту.
ДОРУЧЕННЯ (довéренность, поручéние) — 1) документ, який дає повноваження його пред'явнику на вико-
нання яких-небудь дій від імені особи, яка доручає; 2) розпорядження Кабінету Міністрів міністерствам та відомствам
про розгляд та представлення висновків з різних питань, які пов'язані з їх діяльністю та діяльністю інших відомств.
ДОСЬЄ (досьé) — 1) справа, діловодство; 2) слідча справа.
ДСТУ (ДЕРЖÁВНИЙ СТАНДÁРТ УКРАЇНИ) (ДСТУ — Госудáрст-венный стандáрт Украины) — національ-
на система стандартів, основні нормативні документи якої затверджені компетентним органом — Державним коміте-
том по стандартизації, метрології та сертифікації. Перші нормативи ДСТУ затверджені та набули чинності на початку
90-их років, нормативи в галузі діловодства, архівної справи, видавничої діяльності, інформації та документації — в
1994-1995 рр.
ДУБЛÉТ (дублéт) — 2-ий ідентичний примірник чогось у колекції, музеї, бібліотеці тощо.
ДУБЛІКÁТ (дубликáт) — 1) другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал;
2) документ про прийняття вантажу для перевезення залізницею; 3) копія частин рукопису (заголовків, таблиць, фор-
мул, виносок і т. ін.), які набирають іншим шрифтом або способом, ніж основний текст.
ДУБЛІКÁТ ДОКУМÉНТА (дубликáт докумéнта) — повторний примірник офіційного документа, який має
юридичну силу оригіналу.

Е
ЕВФУÍЗМ (эвфуизм) — 1) витончений, стрункий; 2) пишномовність, а також манерний, бундючий стиль, вишу-
каність, надуманість, штучність стилю.
ЕДИКТ (эдикт) — 1) у Стародавньому Римі — заява, що містила програму діяльності магістрату або службової
особи (претора, консула); 2) роз’яс-нення й переважно важливий указ імператора чи короля.
ЕЗÓПІВСЬКА мова (эзóповская рéчь) — замасковане висловлювання думок.
ЕКЗЕГÉЗА (экзегéза) — 1) філологічне тлумачення літературних текстів, переважно античних; викладення,
роз’яснення, вказівка; 2) роз’яснення й тлумачення біблійних текстів.
ЕКЗЕКВАТУУРА (экзекватуура) — 1) у міжнародному праві — документ про визнання консула урядом країни,
в яку він призначений, і про надання йому дозволу виконувати консульські функції; 2) виконання в даній країні судо-
вого рішення, прийнятого в іншій країні.
ЕКЗЕМПЛЯР (экземпляр) — зразок з числа подібних речей.
ЕКЛÓОГА (эклóога) — 1) один з видів античної, а потім і європейської поезії про пастуше життя, близький до
ідилії і пасторалі; 2) збірник законів Візантії, виданий у 1-й половині 8 ст.
ЕКПОЗÉЕ (экпозéе) — 1) короткий виклад якогось документа, твору тощо; 2) у парламентській практиці —
коротке повідомлення представників уряду з питань поточної політики.
ЕКСЛÍІБРИС (экслиибрис) — книжковий знак, який наклеюють на зворотний бік обкладинки; художньо-
виконана етикетка з позначенням імені власника книги.
ЕКСПÉРТИЗА ЦІННÓСТІ ДОКУМÉНТІВ (экспертиза цéнности докумéнтов) — визначення цінності докуме-
нтів з метою відбору їх на державне зберігання або встановлення термінів їх зберігання.
ЕКСПЕДИИЦІЯ (экспедииция) — 1) відправлення, розсилання; 2) відділ установи, підприємства, що приймає,
відправляє, розсилає кореспонденцію.
ЕКСПЛІКÁАЦІЯ (экспликáация) — 1) наукове пояснення, тлумачення; 2) процес, у результаті якого розкрива-
ється зміст певної єдності, а її частини набувають самостійного існування і можуть відрізнятися одна від одної; розго-
ртання; 3) пояснення умовних позначень на планах тощо.
ЕКСПОНÁАТ (экспонáат) — предмет, продукція, що їх показують на виставці, виставляють у музеї.
ЕКТИПОГРÁАФІЯ (эктипогрáафия) — письмо для сліпих, що ґрунтується на різних комбінаціях опуклих то-
чок.

233