Page 146 - 5637

Якщо верхній і нижній межі вектора відомі, то значення параметра

вибирається у відповідності з наступними принципами:

≈ 20% – різниці між верхнім і нижнім межами можливих значень , якщо

очікувані інтервали зміни – уздовж кожної осі координат дорівнюють:

якщо очікувані інтервали різні, то параметру присвоюється значення, що

дорівнює найменшій різниці між відповідними верхнім і нижнім межами будь-якого

. Наприклад,

− 11 ≤ ≤ 98,7 0 ≤ ≤ 400

− 10 ≤ ≤ 100,1 0 ≤ ≤ 1000

− 9,5 ≤ ≤ 101 340 ≤ ≤ 420

− 10,2 ≤ ≤ 99,5 340 ≤ ≤ 420

−9, 8 ≤ ≤ 100 − 1000 ≤ ≤ 1000

≈ 0,2 ∗ 100 = 22 0 ≤ ≤ 0,5236

≈ 1.

Атрибути всіх параметрів визначаються за замовчуванням. Вхідні параметри

вводяться за допомогою оператора .

Приклад. Мінімізація функції ( ) = 4 − − 12 при обмеженнях

ℎ ( ) = 25 − − = 0,

( ) = 10 − + 10 − − 34 ≥ 0,

( ) = > 0, ( ) = > 0.

B якості початкової точки вибиралася неприпустима точка = (1,1) , інші
параметри такі: = 0,3; = 1. − 5; = 2; = 1; = 3.
Функції ( ) і функції обмежень ℎ ( ) ( = 1, … , ) і ( ) ( = + 1, … , ) в кожній

точці x обчислюються за програмою . Для обчислення обмежень у вигляді
рівностей використовуються рядки 1, … , :
(1) = ℎ ( ), … , ( ) = ℎ ( ), (/ ∗ 3 ∗ /)

у вигляді нерівностей – рядки + , … , :
( + 1) = ( ), … , ( ) = ( ) (/ ∗ 4 ∗ /)

B рядку + 1 обчислюється функція

( + ) = ( ), (/ ∗ 5 ∗ /)

B даному прикладі