Page 43 - МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

3. анотування;
4. реферування;
5. науковий переклад;
6. складання оглядів.
1. Бібліографічний опис складають на однотомні та багатотомні видання.
Дані для складання бібліографічного опису беруть безпосередньо з видання.
Для цього аналізують титульну сторінку, її зворот, обгортку, першу сторінку
випускні дані. Необхідні дані можна знайти із довідкових видань. Всі дані, які
взяті не з основного джерела, беруться у квадратні дужки.
2. Розкрити зміст документа дозволяє індексування. Його суть полягає у
віднесенні документа до певної групи, класу, відповідного змісту. Кожен клас
позначається кодом, виходячи з інформаційно-пошукової мови. Існують різні
інформаційно-пошукові мови (ІПМ). Перш за все такі, де класи будуються за
ознакою галузей знань і позначаються класифікаційним індексом. За таким
принципом побудована таблиця ББК. Наприклад, індекс 73 означає, що книга
належить до складу “інформатика”. Визначення класифікаційного індекса
документа у відповідності до його змісту називається систематизацією.
Зміст документа можна висловити і іншою ІПМ, а саме мовою
предметних рубрик. У цьому випадку класифікація документа позначається
кодом у вигляді короткого формулювання предмета. Так книга з інформатики
належить до класу, що позначається рубрикою “інформатика”. Визначення
предметною рубрикою документа у відповідності до його змісту називається
предметизацією.
У дискрипторних ІПМ зміст документа відкривається за допомогою
ключових слів – дискрипторів. Це важливі спеціальні терміни, які вживаються в
тексті документа. Для книги з інформатики – це інформаційний пошук, ІПМ,

науково-пошукова мова, інформатика. Отже, при індексуванні зміст документа
перекладають на штучну мову.
Бібліографічний опис, систематизація, предметизація не завжди досить
повно і якісно для споживача розкривають зміст документа. Більш зрозуміла
для читача характеристика може бути надана реферування і анотуванням.
3. Анотування – це процес складання анотації, стисла характеристика
його частини або групи документів з точки зору призначення, змісту,
форми та інше. Анотація (з лат. – “зауваження, помітка”) розміщується в
первинних і вторинних документах, бібліографічних посібниках,
друкованих каталогах, картках. Анотація доповнює і уточнює
бібліографічний опис, полегшує використання друкованих та інших
матеріалів, про які повідомляє бібліографічна інформація. Середній
об’єм анотацій – 500 друкованих знаків. Допускається складати об’ємні
анотації, об’єм яких не регламентується.

Анотації класифікуються за наступними ознаками:
1. за функціональним призначенням:
довідкові. Їх мета – дати коротку інформацію про зміст і специфіку
документа. Такі анотації складаються для характеристики