Page 95 - 52

пряма, що має назву " лінії S ", перетинає одиничну вісь в
* *
*
точках t або t  ( 2 ) t .
Повздовжню провідність визначають: за вимірами
електричної (Е) або магнітної (В z) складових по кривих 

4 t *
E S  1  190 ( 2 t ), (6.8)
15
 3
*
S  240 t ; (6.9)
в Z

по кривих 

*
t *
  280 ( 2 ) t , (6.10)
S E
11 .3
*
 504 ( 2 ) t . (6.11)
SВ
Z
Якщо висхiдна гiлка  зафiксована недостатньо повно

або зовсiм вiдсутня, що досить часто спостерiгається на
практичних кривих ЗСБ, в принципi можна визначити S по
координатах їх мiнiмуму
t
S  min , (6.12)
 min
де:  - емпiричний коефiцiєнт, який звичайно
приймається за одиницю.
Проте, значення t min переважно визначається
невпевнено, що приводить до помилок у визначеннi S до
30%.
Легше всього S визначається по кривих S  , до того ж на
вiдносно раннiх часах i однаково для будь-яких розрiзiв:
значенням S вважається границя, до якої прямує крива S  при
збiльшеннi часу. Саме цей спосiб рекомендується зараз в
науковiй лiтературi як основний для практичної iнтерпретацiї.