Page 93 - 52

зміни  i t відповідають варіаціям опору геоелектричного
розрізу та глибини залягання опорного горизонту відповідно.
Екстремальні точки характерні для кривих типу
K(максимуми) і для кривих типу Н(мінімуми). Для типів Q i A
можна як аналогічно інформативні елементи розглядати
точки перегину кривих.
При обробці результатів двосторонніх зондувань
якісним показником може служити розходження "плюсових" і
"мінусових" кривих зондування, зображене у векторній формі
  
     . (6.5)
  
 

Вектори  відносять до центру двостороннього
зондування і відкладають по осі зондувань. Карту векторів
будують для характерного діючого розносу t  2 t , при
якому значення   відображають поведінку опорного
горизонту. Найбільші розходження спостерігаються над
крилами структур, найменші - над куполами або западинами.
Знак і величина вектора  характеризують напрям падіння
та крутизну схилу.
Карти ізоом для фіксованих діючих розносів або карті
рівних дiючіх розносів для фіксованих опорів, карти рівних
абсцис і ординат екстремальних точок та карти векторів
будують в окремих випадках, якщо інтерпретатор вважає це
необхідним.
Цiнну iнформацiю про геологiчну будову району
дослiджень по профiлях можна отримати за допомогою

розрiзiв позiрних опорiв (розрiзiв  ) або так званих

вертикальних карт iзоом, якi будують практично завжди.
Для побудови розрiзiв по профiлю зйомки на поверхнi
вiдкладаються пункти зондувань у масштабi зйомки, а по
вертикалi вниз - точки, якi вiдповiдають дiючим розносам
t  2 t . Ефективна глибина зондувань Z еф в ЗСБ пов’язана з
часом становлення t формулою