Page 16 - 52

шаруватого півпростору запропонували в 1970 році
В.О.Сідоров і В.В.Тіктаєв для зображення та інтерпретації
даних спостережень неусталених електромагнітних полів під
назвою способу позірної повздовжньої провідності або
”плаваючої площини”.
Суть способу зводиться до зміни горизонтально-
шаруватої моделі середовища провідною площиною,
провідність S  і глибина залягання h  якої змінюються в часі і
визначаються параметрами розрізу до умовної глибини
дослідження в даний момент Н . При цьому допускається, що
впливу розрізу нижче значень Н  немає.
Параметри провідної площини визначаються наступним
чином
i i
S   S 1  S 2  ...  S... i   S i   h /  , (1.13)
i
i
1 1
h   Sh /  S , (1.14)
 i i i
де: h ; S ; - глибини до центрів окремих шарів, а  і
i i i i
S – їх опори і провідності.
i
Отримані значення S і h для низки глибин H або
  
моментів часу можуть бути покладені в основу розрахунку
наближених теоретичних кривих S і  для різних типів
 
вимірювальних установок 14.
Розрахунок теоретичних кривих пояснимо на принципі
становлення поля електричної складової магнітного диполя
 м (t ) з моментом   ISn , де I – сила струму, а S і n –
м
площа і кількість витків петлі, і приймальною лінією
м
 (t )   /  над провідною площиною S=h/ , що
залягає в непровідному середовищі на глибині Н.
Тоді розрахункова формула буде мати такий вид (Смайт,
1954):
K
 (t )  F (m );
м
S
3
  м F (m ); (1.15)
S