Page 4 - 4974

Світ поверхонь різноманітний і безмежний. Він простягається від

елементарної площини, що вирізняється простотою та математичною
строгістю, до найскладніших, химерних форм криволінійних поверхонь, що не
піддаються точному математичному опису.
Під архітектурними поверхнями складної форми розуміємо поверхні, які
задаються теоретичним кресленням, що містить базові лінії поверхні. Дуже
часто ці лінії визначені конструктором у вигляді ескізів.
При графоаналітичному моделюванні архітектурних поверхонь складної
форми виникають такі основні задачі:
1) побудова графоаналітичної моделі поверхні, що отримана
експериментально;
2) побудова графоаналітичної моделі поверхні за деякою множиною
базових ліній із заданими граничними умовами;
3) побудова графоаналітичної моделі поверхні, що задана базовими лініями,
описаними аналітичними функціями і граничними умовами.
Перша задача ставиться на стадії ескізного проекту, коли архітектор
знаходить поверхню так званої довільної форми у вигляді макета. Аналогічна
ситуація спостерігається у художньому конструюванні, дизайні, де основним
методом знаходження технічних форм є створення моделі (макета). На
наступних стадіях проектування і вирішення питань відтворення в робочому
матеріалі створена модель піддається математичному опису. Вихідна
інформація для моделювання знімається з макету експериментальним шляхом у
вигляді базових ліній або їх масиву точок, після чого розв’язування зводиться
до другої задачі.
Друга задача буває найчастіше на практиці.
Створюючи архітектурні форми, архітектор розробляє декілька варіантів
ескізного проекту, з яких вибирає оптимальний. Архітектор промальовує при
цьому найбільш характерні лінії архітектурної поверхні, які приймаються за
вихідні при побудові математичної моделі. У процесі їх побудови необхідно
враховувати різні умови. Ними можуть бути функціональні або об’ємно-
планувальні вимоги, конструктивно-розрахункові, технологічні, світлотехнічні,
естетичні та ін.
Базові лінії теоретичного креслення архітектурної поверхні піддаються
математичному моделюванню з метою отримання їх рівнянь, після чого друга
задача зводиться до третьої.
Графоаналітичне моделювання об’єкта або процесу полягає в отриманні
системи рівнянь, а також початкових і граничних умов, які однозначно
визначають будь-який конкретний об’єкт або елемент процесу, дозволяють
вирішувати різноманітні задачі, пов’язані з їх проектуванням, відтворенням і
функціонуванням.

РОЗДІЛ 1
4