Page 42 - 4948
P. 42

Геологічна будова
                                  На  платформі  виділяється  ранньодокембрійський,  в
                            основному  архейський,  фундамент  і  платформний  чохол
                            (рифей-антропоген).  Серед  основних  структурних  елементів
                            платформи виділяються: Алданський щит і Лено-Єнісейська
                            плита,  у  межах  якої  фундамент  виходить  на  поверхню  на
                            Анабарському масиві, Оленекському і Шарижал-Гайському
                            підняттях.  Західну  частину  плити  займає  Тунгуська,  а
                            східну— Вілюйська синеклізи. На півдні знаходиться Ангаро-
                            Ленський  прогин,  відділений  від  Нюйської  западини
                            Пеледуйським підняттям (рис. 3.3).
                                  Фундамент платформи різко розчленований і складений
                            сильно  метаморфізованими    архейськими    породами,  які  у
                            західній  частині  мають  широтне,  а  в  східній  —  північно-
                            північно-західне простягання. Слабше метаморфізовані товщі
                            нижнього  протерозою  (удоканська  серія)  збереглися  в
                            окремих  западинах  та  грабенах.  Вони  залягають  полого  і  є
                            утвореннями протоплатформового чохла.
                                  Осадовий  чохол  платформи  починає  формуватися  з
                            рифейского часу й у його складі виділяється 7 комплексів.
                                  Рифейський    комплекс  представлений    карбонатно-
                            теригенними,        червоно-строкатоколірними          породами
                            товщиною 4000—5000 м, що виповнюють авлакогени і пологі
                            западини.
                                  Вендсько-кембрійський             комплекс       складний
                            мілководними      теригенними      і   теригенно-карбонатними
                            відкладами, а в Ангаро-Ленському прогині — і соленосними
                            (нижній — середній кембрій) товщами, 3000 м.
                                  Ордовицько-силурійський       комплекс      представлений
                            строкатоколірними      теригенними      породами,     а    також
                            вапняками і доломітами, 1000—1500 м.
                                  Девонсько-нижньокам’яновугільний                 комплекс
                            розповсюджений  обмежено.  На  півдні  девон  представлений
                            континентальними червоноколірними товщами з трапами, на
                            півночі    —    строкатоколірними      карбонатно-теригенними
                            відкладами;  у  Вілюйській  синеклізі  —  потужною  траповою
                            товщею  і  соленосними  відкладами, 5000—6000 м.
                                  Середньокам’яновугільний         —      середньотріасовий
                            комплекс розвинутий у Тунгуській синеклізі і представлений
                            вугленосною товщею середнього карбону — пермі товщиною
                            до 1000 м і тріасовою вулканогенною товщею (3000—4000 м),
                            що підрозділяється на нижню — туфову і верхню — лавову
                            частини (недиференційовані толеїтові базальти); усі відклади


                                                           41
   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47