Page 40 - 4948
        P. 40
     жорстких масивів, відомих як епіархейські ядра.
                                  В  середині  раннього  протерозою  і  в  його  кінці
                            проявились  ранньо-  і  пізньокарельські  епохи  складчастості,
                            що  привело  до  виникнення  епікарельської  платформи.
                            Починаючи з кінця раннього протерозою на окремих блоках
                            платформи  почав  формуватись  осадовий  чохол.  В  той  же
                            період  платформа  переживала  авлакогенну  стадію  свого
                            розвитку.
                                  З  пізнього  венду  розпочалась  нова  стадія  розвитку
                            платформи,  яка  одержала  назву  стадії  синекліз.  В  палеозої
                            платформа вступає у плитну стадію розвитку.
                                  В мезозойську і кайнозойську ери платформа піддалась
                            активному  впливу  Середземноморської  геосинкліналі.  Це
                            проявилось  у  субширотній  орієнтації  молодих  структур
                            платформи і в направленні морських трансгресій і регресій.
                                  У  відповідності  з  основними  етапами  розвитку
                            платформи  у  структурі  її  фундаменту  і  чохла  виділяють  два
                            структурних яруси – нижній - фундамент, який складається із
                            геосинклінального  та  орогенного  підярусів,  та  верхній
                            структурний ярус, який також складається  із  двох підярусів:
                            авлакогенного (доплитного) і плитного.
                                  Корисні копалини
                                  З  породами  фундаменту  пов'язані  залізні  руди
                            (Криворізький  залізорудний  басейн,  Курська  магнітна
                            аномалія, Костомукша в Карелії; Кируна у Швеції та ін.), руди
                            нікелю,  міді,  титану,  слюди,  пегматити,  поклади  апатиту
                            (Хібінське родовище) та ін. Осадовий чохол містить поклади
                            природного  газу  і  нафти  (Волго-Уральська  нафтогазоносна
                            провінція,    Прип'ятська    і    Дніпровсько-Донецька  западини,
                            Прикаспійська  синекліза),  родовища  кам'яних  і  калійних
                            солей  (Верхньокамський  соленосний  басейн,    Прип’ятський
                            калієносний  басейн  та    ін.),  викопного  вугілля  (Львівсько-
                            Волинський  вугільний  басейн,  Донецький  вугільний  басейн,
                            Підмосковний  вугільний  басейн),  фосфоритів  (Егор’ївське
                            родовище,    Вятсько-Камське родовище), бокситів, родовища
                            будівельної  сировини  (вапняки,  доломіти,  глини  та  ін.),  а
                            також поклади прісних і мінеральних вод.
                                  Сибірська платформа
                                  Сибірська  платформа  —  одна  з  великих,  відносно
                            стійких ділянок континентальної земної кори, що відносяться
                            до  числа  древніх  (дорифейских)  платформ.  Вона  займає
                            середню  частину  Північної  Азії.  Сибірська  платформа
                                                           39
     	
