Page 40 - 4948
P. 40

жорстких масивів, відомих як епіархейські ядра.
                                  В  середині  раннього  протерозою  і  в  його  кінці
                            проявились  ранньо-  і  пізньокарельські  епохи  складчастості,
                            що  привело  до  виникнення  епікарельської  платформи.
                            Починаючи з кінця раннього протерозою на окремих блоках
                            платформи  почав  формуватись  осадовий  чохол.  В  той  же
                            період  платформа  переживала  авлакогенну  стадію  свого
                            розвитку.
                                  З  пізнього  венду  розпочалась  нова  стадія  розвитку
                            платформи,  яка  одержала  назву  стадії  синекліз.  В  палеозої
                            платформа вступає у плитну стадію розвитку.
                                  В мезозойську і кайнозойську ери платформа піддалась
                            активному  впливу  Середземноморської  геосинкліналі.  Це
                            проявилось  у  субширотній  орієнтації  молодих  структур
                            платформи і в направленні морських трансгресій і регресій.
                                  У  відповідності  з  основними  етапами  розвитку
                            платформи  у  структурі  її  фундаменту  і  чохла  виділяють  два
                            структурних яруси – нижній - фундамент, який складається із
                            геосинклінального  та  орогенного  підярусів,  та  верхній
                            структурний ярус, який також складається  із  двох підярусів:
                            авлакогенного (доплитного) і плитного.
                                  Корисні копалини
                                  З  породами  фундаменту  пов'язані  залізні  руди
                            (Криворізький  залізорудний  басейн,  Курська  магнітна
                            аномалія, Костомукша в Карелії; Кируна у Швеції та ін.), руди
                            нікелю,  міді,  титану,  слюди,  пегматити,  поклади  апатиту
                            (Хібінське родовище) та ін. Осадовий чохол містить поклади
                            природного  газу  і  нафти  (Волго-Уральська  нафтогазоносна
                            провінція,    Прип'ятська    і    Дніпровсько-Донецька  западини,
                            Прикаспійська  синекліза),  родовища  кам'яних  і  калійних
                            солей  (Верхньокамський  соленосний  басейн,    Прип’ятський
                            калієносний  басейн  та    ін.),  викопного  вугілля  (Львівсько-
                            Волинський  вугільний  басейн,  Донецький  вугільний  басейн,
                            Підмосковний  вугільний  басейн),  фосфоритів  (Егор’ївське
                            родовище,    Вятсько-Камське родовище), бокситів, родовища
                            будівельної  сировини  (вапняки,  доломіти,  глини  та  ін.),  а
                            також поклади прісних і мінеральних вод.

                                  Сибірська платформа
                                  Сибірська  платформа  —  одна  з  великих,  відносно
                            стійких ділянок континентальної земної кори, що відносяться
                            до  числа  древніх  (дорифейских)  платформ.  Вона  займає
                            середню  частину  Північної  Азії.  Сибірська  платформа


                                                           39
   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45