Page 34 - 4948
P. 34

Апалацькому та інших вугільних басейнах, а також кам’яної і
                            калійної  солей  в  Передуральському  прогині.  В  межах
                            епігерцинських  плит  зосереджені  основні  нафтові  і  газові
                            родовища.
                                  Області  мезозойської  складчастості  утворились  в
                            результаті  епохи  тектоно-магматичної  активності,  що
                            проявилась  протягом  мезозойської  ери.  Мезозойській  епосі
                            складчастості  належить  суттєва  роль  у  формуванні  сучасної
                            структури  континентів.  Створені  нею  складчасті  споруди  на
                            більшій  частині  своєї  площі  зберігають  завдяки  новітнім
                            підняттям  гірський  рельєф.  Найбільш  рання  із  великих  епох
                            складчастості мезозою проявилась в кінці тріасу - на початку
                            юри і відома на заході Євразії під назвою ранньокімерійської,
                            а на сході - індосінійської.
                                  Наступна  важлива  епоха  складчастості  припадає  на
                            кінець юри - початок крейди. Її називають на заході Євразії
                            пізньокімерійською, а на сході - колимською. Основною зоною
                            її  проявлення  було  Тихоокеанське  складчасте  кільце,  де
                            деформації  цього  віку  сформували  складчасту  структуру
                            Верхояно-Чукотської  області,  значну  частину  Японських
                            островів і Нової Зеландії.
                                  Третя велика епоха мезозойської складчастості припадає
                            на середину крейди. В Альпах і Карпатах вона була виділена
                            як  австрійська.  Її  прояви  відомі  по  всьому  Альпійсько-
                            Гімалайському  поясу,  хоча  вони  ніде  не  завершили
                            геосинклінального розвитку.
                                  Нове посилення тектонічної активності настало в сеноні,
                            зокрема в Альпійсько-Гімалайському поясі - в самих Альпах,
                            на  Балканах,  в  Анатолії,  на  Малому  Кавказі  і  досягло  своєї
                            комбінації в кінці крейди - початку палеогену, в ларамійську
                            епоху.  По  всьому  Тихоокеанському  рухомому  поясу
                            складчасті     деформації      супроводжувались       потужним
                            гранітоїдним  магматизмом.  Мезозойське  гранітоутворення
                            захопило  також  деякі  райони  за  межами  Тихоокеанського
                            кільця, особливо у східній Азії (Алданський щит, Забайкалля,
                            Східна Монголія, Східний Китай).
                                  Фундамент  областей  складається  із  дислокованих  і
                            метаморфізованих  порід  архею,  протерозою,  палеозою  і
                            мезозою. До складу осадового чохла входять полого залягаючі
                            відклади  кайнозою.  До  мезозоїдів  відносяться  Верхояно-
                            Колимська,  Далекосхідна  і  Індо-Китайська  області,  що
                            знаходяться в межах Євроазіатського континенту; складчаста
                            зона Кордильєр – в Північній Америці.


                                                           33
   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39