Page 33 - 4948
P. 33

Області  герцинської  складчастості  та  епігерцинські
                            плити
                                  Області  герцинської  складчастості  утворились  в  еру
                            тектогенезу (кінець девону - початок тріасу), яка проявилась в
                            палеозойських       геосинкліналях.       Завершилась       вона
                            виникненням  складчастих  гірських  систем  -  герцинід.
                            Геосинклінальні      системи,     що     зазнали     герцинської
                            складчастості,  виникли  в  ранньому  -  на  початку  середнього
                            палеозою в основному на більш давній, байкальській, основі і
                            були  виповнені  потужними  товщами  морських  осадових  і
                            вулканічних гірських порід.
                                  Головна  епоха  герцинської  складчастості  (кінець
                            раннього-початок середнього карбону) відіграла основну роль
                            у  створенні  складчастої  структури  європейських  герцинід  і
                            перетворенні  палеозойських  геосинкліналей  у  складчасті
                            гірські  споруди.  Із  середини  ранньої  або  пізньої  пермі  на
                            більшій  частині  областей  Центральної  і  Західної  Європи
                            встановився  платформовий  режим,  а  в  Східній  Європі,  на
                            Уралі  і  в  Донецькому  кряжі  тільки  розпочинались  процеси
                            складчастості і гороутвореня.
                                  В  межах  названих  областей  фундамент  складають
                            сильно  дислоковані  і  метаморфізовані  породи  архею,
                            протерозою  і  палеозою.  Осадовий  чохол  складається  із
                            мезозойських  і  кайнозойських  відкладів,  які  залягають
                            горизонтально.  Виділяються  наступні  області  герцинської
                            складчастості:  на  Євроазіатському  континенті  –  Урало-
                            Монгольський  складчастий  пояс,  включаючи  Таймирську,
                            Східноказахстанську  і  Алтайську  області;  в  Африці  –  це
                            складчаста  зона  Капід  та  Великого  Атласу;  в  Австралії  –
                            східна  частина  континенту  –  Тасманський  геосинклінальний
                            пояс;  Апалачсько-Уачітська  скдачаста  зона    -  в  Північній
                            Америці та незначна територія в Південній Америці. Молоді
                            платформи      представлені    епігерцинськими:      Скіфською,
                            Туранською,  Західносибірською,  Західноєвропейською  і
                            Дунбейською  плитами  в  Євразії;  Східноавстралійською
                            плитою – в Австралії; Арктичною та Атлантичною плитами –
                            в Північній Америці.
                                  Гранітоутворення  в  орогенний  період  герцинського
                            циклу  сприяло  утворенню  родовищ  свинцю,  цинку,  міді,
                            олова, вольфраму, золота, срібла, урану в Європі, Азії, Східній
                            Австралії.  З передовими і міжгірськими прогинами герцинід
                            пов’язані  величезні  родовища  кам’яного  вугілля  в  Донбасі,
                            Кузнецькому  басейнах,  в  Руському,  Верхньосілезькому,


                                                           32
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38