Page 146 - 4948

на півдні - Індійський і на сході - Тихий океан та великі
окраїнні моря . На південному сході австрало-азіатські моря
відділяють Євразію від Австралії, а на північному сході -
Берингова протока від Північної Америки, на південному
заході - Гібралтарська протока, Середземне і Червоне моря
від Африки, з якою Євразія з'єднується Суецьким
перешийком. Безперервність масиву Європи та Азії, сучасна
тектонічна консолідованість материка, єдність багатьох
кліматичних процесів, значна подібність розвитку
органічного світу та інші прояви природно-історичної єдності
викликали необхідність в назві, яка об'єднує весь материк.
Давнім ядром Європейського континенту є
Східноєвропейська платформа, яка займає його північну і
східну частини, з фундаментом архейсько-
ранньопротерозойського віку. На північному заході на
платформу насунуті Скандинавські каледоніди, на
північному сході - байкаліди півостровів Рибачого,
Середнього, Каніна і Тіманського кряжу. На сході через
Передуральський передовий прогин вона межує з Уральською
складчастою системою, на півдні - із герцинідами і
байкалідами від крайньої північної частини Каспійського
моря до Молдавії, потім різко повертає на північний захід
паралельно до фронту Карпат в напрямку польського Помор'я.
Її положення між Помор'ям і південною частиною
Скандинавських каледонід проводиться через південну
Швецію в напрямку через основу півострова Ютландія з
включенням до платформи території Данії.
Кристалічний фундамент платформи виступає на
поверхню в Балтійському та Українському кристалічних
щитах і залягає вище рівня моря в склепіннях Білоруської та
Воронезької антекліз. Найбільш давній, ранньоархейський
комплекс фундаменту представлений так званою формацією
сірих гнейсів тоналітового складу.
Давній архейський вік мають також зони розвитку
глибоко метаморфізованих порід і так звані пояси
слабо метаморфізованих, які піддаються значній тектоно-
магматичній переробці в ранньому протерозої.
Для раннього, рифейського, етапу розвитку платформи
характерним є утворення великої кількості авлакогенів. Саме
в цей період платформа набула своїх сучасних обрисів. Із
другої половини венду платформа вступила в наступний,
плитний, етап розвитку. Розріз осадового чохла має велику
циклічність, яка відповідає салаїрському, каледонському,

145