Page 141 - 4948

центральній частині якого гранітний шар відсутній, а товщина
осадового шару досягає 16 км (субокеанічний тип кори).
Осадовий шар має різний стратиграфічний діапазон, оскільки
він перекриває різновікові структури. Як правило, вік його
коливається від палеозою до неогену. Складений він
переважно теригенними і карбонатними породами з
прошарками ефузивів. З півночі на південь в тектонічній
будові Чорного та Азовського морів виділяють докембрійські,
епігерцинські та альпійські області (рис. 10.1).
Докембрійські області є південним закінченням
Східноєвропейської платформи і займають незначну частину
північної окраїни Чорного та Азовського морів. Давній
фундамент тут занурений до 500-1000 м, а в межах
Молдавського прогину - до 4 км.
Південніше докембрійської області виділяється
епігерцинська область, яка простягається від Передкавказзя,
Степового Криму і далі на захід до гирла ріки Дунаю, де
розташовується Мізійська епігерцинська плита. Дана область
перекрита водами Азовського моря і північною частиною
Чорного моря. В межах Азовського моря виділено наступні
структури (з півночі на південь): Азовський вал,
Північноазовський прогин, Західноазовське підняття і
Західнокубанський передовий прогин, який заходить сюди зі
сторони Скіфської плити. В чорноморську частину
епігерцинської області входять Каркінітський прогин,
Євпаторійсько-Новоселівське підняття, Альмійський
прогин і Херсонський вал. Вказані структурні елементи, як
правило, продовжуються і на суші (Кримський півострів,
Передкавказзя). В прилеглій до Чорноморського узбережжя
Кавказу акваторії також прослідковується відносно вузька
смуга епігерцинської області, де знаходяться
Східночорноморський вал, Гудаутське підняття і
Колхідська западина. Можливо епігерцинська область
прослідковується і вздовж південного узбережжя Чорного
моря, повертаючи на північ до Мізійської плити.
Центральну частину Чорного моря, за даними деяких
вчених, займає серединний масив океанічного типу. В його
межах виклинюється гранітний шар, а потужний осадовий
чохол (до 16 км) залягає на базальтовому шарі кори.
Допускають, що вік цього масиву байкальсько-палеозойський.
В кайнозойську еру масив втягується в інтенсивне
прогинання, а тектонічні рухи альпійської тектоно-
магматичної епохи не привели до інверсії режиму. Існування

140