Page 118 - 4948
P. 118

відмирання     палеозойського      океанічного     басейну    —
                            Палеотетісу у пізньому  палеозої з утворенням герцинського
                            складчастого  поясу.  Наприкінці  пермі  і  в  тріасі  вирівняна
                            поверхня    герцинського    складчастого  комплексу  була
                            покрита дрібним, епіконтинентальним морем; лише на сході,
                            можливо,  збереглися  релікти  Палеотетісу.  Наприкінці  тріасу
                            почалися      розколювання       континентальної       кори     і
                            рифтоутворення, що призвело до утворення нового глибокого
                            басейну з океанічною  корою — Неотетісу,  чи власне Тетісу.
                            Відносно Палеотетісу Неотетіс виявився зміщеним на південь
                            і частково накладеним на байкальське обрамлення Гондвани.
                            З  кінця  юри  почалося  скорочення  площі  Неотетісу  в
                            результаті зближення Африки — Аравії, а потім і Індостану з
                            Євразією;  наприкінці  еоцену  континентальні  брили  Африки-
                            Аравії і Індостану прийшли в пряме зіткнення з Євразією. Цей
                            процес  супроводжувався  інтенсивними  складчастими  і
                            насувними  деформаціями  з  утворенням  великих  тектонічних
                            покривів  (шар’яжів),  зміщених  в  основному  до  периферії
                            області. В олігоцені — міоцені в деформацію були втягнуті і
                            глибокі  горизонти  кори  з  утворенням  сучасних  альпійських
                            гірських  споруд  (Піренеї,  Малий  Атлас,  Апенніни,  Альпи  і
                            Карпати, Динарські гори, Балкани, Кавказ; гори Туреччини й
                            Ірану,   Південного     Афганістану,     Пакистану;     Гімалаї).
                            Найбільш інтенсивний підйом цих гірських хребтів почався в
                            пізньому  міоцені  і  продовжується    понині.    Одночасно
                            відбувалося       формування       глибоководних        басейнів
                            Середземного,  Чорного  і  Каспійського  (південна  частина)
                            морів,  а  також  більш  дрібних  морів  —  Адріатичного,
                            Егейського,  Азовського,  Каспійського  (північна  частина)  та
                            ін.,  передгірських  і  міжгірських  прогинів,  на  даний  час
                            заповнених    продуктами    руйнування  гірських  споруд  і
                            зайнятих     алювіальними      рівнинами.    Новітні    підняття
                            супроводжувалися  вулканічною    діяльністю,    особливо
                            активною  в  Середземномор'ї  (включаючи  Апенніни),  в
                            Анатолії, на Малому Кавказі і на території Ірану.
                                  Корисні копалини
                                  Основними  корисними  копалинами  в  межах  альпід
                            Західної Європи є поліметалічні руди (Югославія, Іран), мідь
                            (Альпи),  руди  вольфраму,  молібдену  і  ртуті  (Іспанія,
                            Югославія),  золота,  свинцю  і  цинку,  бокситів  (Франція,
                            Угорщина,  Греція).  Зустрічаються  осадові  родовища  заліза  і
                            марганцю  (Греція,  Італія).  В  межах  передгірських  прогинів
                            відомі  родовища  нафти, газу,  солей,  сірки  та  бурого вугілля


                                                           117
   113   114   115   116   117   118   119   120   121   122   123