Page 116 - 4948

ЛЕКЦІЯ 9
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ОБЛАСТЕЙ АЛЬПІЙСЬКОЇ
СКЛАДЧАСТОСТІ

Області кайнозойської складчастості займають південну
частину Середземноморського поясу і включають Малий
Атлас, Альпи, Апенніни, Піренеї, Балкани, Динариди,
Карпати, Крим, Кавказ, Копетдаг, Памір, Гімалаї та
Тихоокеанський пояс – Коряксько-Камчатська
гірськоскладчаста область, о. Сахалін, Японія,
евгеосинклінальна зона Кордильєр, Анди.
Кайнозойська складчаста область має надзвичайно
складну будову і складається із величезних різновікових
докембрійсько-палеозойських стабільних блоків
континентальної земної кори, розділених та ускладнених
вузькими зонами геосинклінальних мезозойсько-
кайнозойських складчастих систем, рифтових структур,
накладених міжгірських орогенних прогинів, а також
вулканогенно-плутонічних структур новітнього етапу
розвитку.
Більша частина геосинклінальних систем заклалась на
континентальній корі, місцями потоншеної за рахунок
процесів розтягування та деструкції. Серед геосинклінальних
систем можна відзначити зони тривалого геосинклінального
розвитку від тріасу до палеогену включно (Великий Кавказ);
зони, де геосинклінальний розвиток завершився на межі
середньої і пізньої юри, пізньої юри і ранньої крейди, в межах
пізньої крейди (внутрішня зона Карпат, Гірський Крим,
частина зон Малого Кавказу), а також зони, де
геосинклінальні прогини заклались в кінці пізньої юри -
початку крейди, з палеогену (еоцену) (Українські Карпати,
Малий Кавказ). Для всієї області в цілому характерним є
проявлення процесів неогенової складчастості. В межах
області також проявились процеси пізньокімерійської
складчастості.
Для орогенної неоген-антропогенної стадії розвитку
альпійської складчастої області характерним є утворення
складних позитивних структур - мегантикліноріїв, будова
яких ускладнена різноамплітудними покривами і шар’яжами.
Мегантиклінорії розділені міжгірськими западинами.

115