Page 188 - 4930

висловив у такій делікатній фразі: „Студентам рідко дають зрозуміти, що існує чо-
тири різні способи поводження з проблемою”. Автор називає їх absolution, resolution,
solution, dissolution і дає коротку характеристику кожному з них [2, c. 51 – 52].
На нашу пропозицію покласти концепцію рівнів соціального дозрівання діяльніс-
ної здібності в основу навчального процесу ректор одного з вишів м. Луганська від-
повів, маючи на увазі рівні: „А я – хто? А ви – хто?”, давши тим самим зрозуміти, що
теоретична концепція, яка спонукає ставити та з’ясовувати в той чи той спосіб це
питання, схиляючи до публічності називання речей своїми іменами – „що є що і хто
є хто” – неприйнятна у вищій школі. Чи можна погодитися та примиритися з цим
висновком і з таким ставленням? Уважаємо, що, незважаючи на негативне ставлення
учених-суспільствознавців до концепції чотирьох рівнів розвитку діяльнісної зді-
бності індивіда, потреба виживання все-таки примусить організовану громадськість
збудити у свідомості народу як останню надію потребу в особистостях – у здібностях
індивідів бути спонукуваними в діяльності інтересом суспільства й ввести до нав-
чального процесу в школі концепцію чотирьох рівнів соціального розвитку діяль-
нісної здібності індивіда.

Висновки до розділу 4

Криза школи пов’язана з концептом „кожна людина – особистість”, який є про-
дуктом діяльності посередньої людини. Усім нинішнім і майбутнім реформаторам
школи слід зрозуміти, що без заміни концепту „кожна людина – особистість” на
концепцію чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності всі реформи будуть при-
речені на поразку. Уся складність ситуації, яку переживає Україна й людство, поля-
гає в тому, що реформування школи має супроводжуватися зміною парадигми бут-
тя людини, оскільки школа й суспільство – два боки однієї медалі. Учитель у школі
й викладач у вищій школі мають стати концептуальними персонажами, тобто жи-
вим уособленням концепції чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності.
Сформульовані на основі концепції чотирьох рівнів розвитку діяльнісної зді-
бності індивіда закони виховання дозволяють перейти від розмов про особистість
до реального процесу її виховання. Запропонована концепція повертає в школу
ідеал, наповнює смислом діяльність усіх учасників навчально-виховного процесу,
дозволяє перейти від кількісної оцінки ефективності роботи школи до якісної. Осо-
бистість повинна бути мірилом оцінки діяльності сфери освіти. Ці висновки ви-
магають трансформації безособистісної моделі школи в альтернативно-варіативну.
Концепція чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності закладає основи прин-
ципово нової кадрової політики. Суспільство як суб’єкт діяльності повинне зрозу-
міти, що до державної служби можна допускати лише фахівців особистісного рівня
розвитку діяльнісної здібності. Спонукання інтересом нації є єдиним і абсолютним
критерієм, який дає право на політичну й державну діяльність. Якщо результати по-
передньої професійної й політичної роботи претендента суперечать інтересам нації
й моральним нормам, то для всіх має бути зрозуміло, що його діяльнісна здібність
не відповідає вимогам часу й не досягла особистісного рівня.

187