Page 14 - 4929
P. 14

ношення віри і знання. Визначити характерні особливості Ренесансу як епохи фо-
            рмування гуманістичних цінностей та ідеалів
                  Основні поняття: апологетика, патристика, номіналізм, реалізм, універсалії,
            теоцентризм, антропоцентризм, гуманізм, ренесанс, пантеїзм, реформація, геліо-
            центризм, утопічний соціалізм.

                                                           План
           1. Особливості західно та східно-європейської релігійної філософії. Номіналізм та
            реалізм у філософії середньовіччя.
           2.  Пантеїзм і скептицизм як специфічні риси натурфілософії Відродження.

                                       Методичні рекомендації до семінару

                  1. Готуючись до відповіді на запитання, зверніть увагу на основну відмінність
            між філософською парадигмою античності та середньовіччя. В античній філософії
            переважав  космоцентризм,  у  середньовічній  –  теоцентризм  (від  грец.  «теос»  –
            бог).
                  Утвердження християнства як панівної релігії привело до духовно-ідеального
            тлумачення  реальності,  яка  створена  за  образом  і  подобою  Бога.  Теологія  стає
            найголовнішим знанням, якому підпорядковуються всі інші види знань. Філосо-
            фія  оголошена  «служницею  богослов’я»,  вбачала  розв’язання  суто  земних  про-
            блем у сфері духу. На перший план релігійного світогляду виходять протиріччя в
            морально-етичній сфері. Людина сприймається як зосередження протиріч, що іс-
            нують у світі – між земним і небесним, тілом і душею, гріхом і святістю.
                  Середньовічне філософування розпочали «апологети» (апологія – захист), які
            критикували античну філософську і культурну спадщину та захищали християнс-
            тво. Відомими представниками апологетики були Квінт Тертулліан, Юстін, Орі-
            ген, Климент Олександрійський. Систематизували та обґрунтували догми христи-
            янського вчення отці церкви (В. Великий, Г. Нісський, А. Августин). Період, коли
            вони діяли і творили, названий періодом патристики (від лат. «патер» – батько).
            Цікавим є вчення знаменитого візантійського богослова і філософа Іоана Дамас-
            кіна, автора тези «Вчення – світло, неуцтво – тьма» у праці «Джерело знань». Ва-
            жливу роль у розвитку середньовічної філософії відіграла схоластика («школа»),
            основним предметом аналізу якої були такі богословські проблеми як проблема
            Бога; роль Божественних ідей у процесі творення; співвідношення віри і розуму;
            свобода волі і перед визначення.
                  Зауважте, що однією з особливостей середньовічної філософії була боротьба
            між реалістами та номіналістами. Реалізм – це вчення, згідно з яким об’єктивна
            реальність (буття) існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. До ре-
            алістів належали А. Кентерберійський, Еріуген, Т. Аквінський та ін. Номіналісти
            вважали, що реально  існують лише поодинокі  індивідуальні речі, а загальні по-
            няття (універсалії) породжені людським мисленням. Основними представниками
            цього напряму були Д. Скот, І. Росцелін, У. Оккам.
                  Більше уваги приділіть філософському вченню Т. Ак-вінського.
                  2. Під час підготовки відповіді на дане запитання в першу чергу визначте го-
            ловну відмінність між середньовічною філософією та доби Відродження (Ренеса-

                                                             14
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19