Page 11 - 4929

План
1. Культурно-історичні передумови виникнення філософії.
2. Своєрідність філософії стародавньої Індії і Китаю.
3. Логіка розвитку античної філософії.

Методичні рекомендації до семінару

1. Визначаючи передумови, варто пам’ятати, що перші філософські школи і
течії засновані на поч. VI ст. до. н.є. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та
Греції. Саме в цих країнах виникнення філософії пов’язано з тогочасними змінами
у розвитку економіки, політики та культури. Зміни в економічній сфері зумовлені
своєрідним стрибком у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи
до заліза та появою товарно-грошових відносин. Формування перших державних
утворень, зростання опозиції традиційним релігійним віруванням призвели до
критики нормативно-моральних установок і уявлень, відображали зміни в суспі-
льно-політичному житті. Розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу,
необхідність його логічного і абстрактного осмислення призвели до появи філо-
софії.
2. Готуючись відповідати на друге запитання, слід звернутись до першодже-
рел. Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих "даршанах", які
грунтувались на визнанні або запереченні Вед. «Веди» ( «знання») – це збірник
текстів, гімнів на честь богів. До ортодоксальних вчень (визнавали «Веди») нале-
жали веданта, санкх’я, йога, ньяя, вайшешика, міманса. До складу неортодоксаль-
них шкіл входили вчення чарваків, буддизму, джайнізму. Запам’ятайте, що засно-
вником буддизму є Сіддхартха Гаутама (Будда – «просвітлений»), який надавав
своїм повчанням форми бесід. Вчення Будди було систематизоване послідовни-
ками.
Варто акцентувати увагу на двох основних напрямках у розвитку давньоки-
тайської філософії – даосизмі та конфуціанстві. Філософія даосизму викладена
Лао-цзи в його праці "Дао-де-цзин". Дао, як небуття, як заперечення субстанції, як
принцип зародження та закономірностей світу, вічний шлях. Філософія Конфуція
в його творах покладається на волю предків, що є підґрунтям філософствування.
Його етичні ідеї виражені в "золотому правилі" етики, людяності, шляхетності.
3. Слід розпочати підготовку до даного питання з поділу давньогрецької фі-
лософії (VІІ ст. до н.е. - V ст. н.е.) на три основні етапи:
1) ранньогрецький – період становлення рабовласницьких полісних демократій;
зосередження на пошуках першооснови сущого, загального. Представниками мі-
летської школи були Фалес (624-547 рр. до н.е), Анаксімандр (610-546 рр. до н.е.),
Анаксімен (585-525 рр. до н.е.). Вони уявляли першооснову буття в конкретно-
речовій формі: Фалес – вода; Анаксімен – повітря; Анаксімандр – «апейрон», який
є безмежним, невизначеним у просторі і часі. Геракліт Ефеський (530-470 рр. до
н.е) – автор твору «Про природу речей» – вважав, що все виникає з вогню. Піфа-
гор (584-500 рр. до н.е.) стверджував, підґрунтям світу є числа, які створюють ко-
смічний порядок. Елеати Ксенофан, Парменід, Зенон сприймали світ як вічне, не-
рухоме ціле. Вершиною античного матеріалізму, видатними представниками ато-
містичних вчень були Левкіпп і Демокріт.

11