Page 12 - 4929

2) Класичний період представлений Сократом, Платоном, Арістотелем. У
центрі філософії Сократа вперше формуються моральна та логічна проблематика,
основна увага звертається на практичне знання, зміст якого полягає в пізнанні до-
бра і зла. Платон, розвиваючи об’єктивний ідеалізм, розробив вчення про два сві-
ти – світ ідей та матеріальних речей. Будова космосу – макросвіту виступає взір-
цем для будови людини – мікросвіту. Аристотель, за висловлюванням Гегеля,
вважається «вчителем людства», оскільки створив енциклопедичне філософське
вчення, що охоплювало логіку, діалектику, теорію пізнання, психологію, фізику,
зоологію, політику, економіку, політику, педагогіку, риторику, етику, естетику,
космологію, астрономію.
3) У період епохи еллінізму на перший план у філософії виступає проблема осо-
бистості. Особлива увага приділяється етичній проблематиці, відправною точкою
всіх міркувань стає визнання людського щастя найвищим благом. Відповіді на ці
запитання шукали основні філософські школи – кініків, стоїків, епікурейська та
школа скептицизму (виникли у IV-III ст. до н.е.), які продовжували свою діяль-
ність у римській філософії.

Питання для самостійного опрацювання :
1. Шлях просвітлення і спасіння у буддизмі.
2. Філософські вчення софістів.

Методичні вказівки до самостійної роботи

При підготовці до даного питання необхідно звернути увагу на те, буддійська
філософія базується на чотирьох істинах, висловлених Гаутамою після його про-
світлення:
1. Страждання, є не випадкове, воно існує скрізь. Навіть те, що здається дже-
релом задоволення, насправді є джерелом страждання.
2. Причиною страждання є наше народження та тяга до всього земного.
3. Страждання може спинитися, коли ми припинимо в собі всі наші земні ба-
жання і тим самим припинимо подальші народження.
4. Шлях припинення страждань складається з: правильної точки зору; прави-
льної мови; правильних поведінки, зусиль, направлень думок, зосередженості,
дій, способу життя. Цей шлях призведе до ліквідації незнання, просвітлення ро-
зуму та «нірвани» – стану вдосконалення. Духовний пошук давньоіндійських фі-
лософів зводився до звільнення від тягот життя, спасіння у великій пустоті та віч-
ному небутті.
Зверніть увагу, що софісти були першими, хто взявся відповісти на питання
політичної практики, навчаючи молодих людей логіці, риториці, політиці, етиці та
праву. Суспільно-політичні умови в Афінах та інших демократичних полісах ви-
кликали потребу в опануванні красномовства – мистецтва переконувати слухачів і
співрозмовників. Бажаючих оволодіти цим мистецтвом навчали мандрівні вчителі
мудрості – софісти. Одним з відомих представників перших софістів був Прота-
гор, який вчив, що «людина є мірою всіх речей». Софісти відстоювали наступні
філософські ідеї: реальність пізнавана лише у феноменах; будь яке знання є
суб’єктивним; неможливо об’єктивно встановити істину чи хибність твердження.

12