Page 23 - 4923

знайшли своєї справи, шукайте. Не зупиняйтеся. Як це буває з усіма серцевими справами, ви довідаєтеся,
коли знайдете. І, як будь-які гарні відносини, вони кращають і краще з роками. Тому шукайте, поки не
знайдете. Не зупиняйтеся.

Моя третя історія – про смерть.

Коли мені було 17, я прочитав цитату – щось начебто цього: “Якщо ви живете щодня так, начебто
він останній, коли-небудь ви виявитеся праві.” Цитата зробила на мене враження і з тих пір, уже 33 роки,
я дивлюся у дзеркало щодня і запитую себе: “Якби сьогоднішній день був останнім у моєму житті, чи
захотів би я робити те, що збираюся зробити сьогодні?”. І як тільки відповіддю було “Ні” протягом
декількох днів підряд, я розумів, що треба щось змінювати.

Пам'ять про те, що я незабаром умру – найважливіший інструмент, що допомагає мені приймати
складні рішення в моєму житті. Тому що все інше – чужа думка, уся ця гордість, увесь цей острах
зніяковілості або провалу – усі ці речі падають перед обличчям смерті, залишаючи лише те, що дійсно
важливо. Пам'ять про смерть – кращий спосіб уникнути думок про те, що у вам є що втрачати. Ви вже
голий. У вас більше немає причин не йти на заклик свого серця.

Близько року тому мені поставили діагноз: рак. Я зробив скан у 7:30 ранку і він ясно показував
пухлину у підшлунковій залозі. Я навіть не знав, що таке підшлункова залоза. Лікарі сказали мені, що
цей тип раку наразі не виліковний і що мені залишилося жити не більше трьох-шести місяців. Мій
доктор порадив піти додому і привести справи до ладу (що в лікарів означає приготуватися до смерті).
Це значить спробувати сказати своїм дітям те, що б ти сказав за наступні 10 років. Це значить
переконатися в тім, що все благополучно улаштовано, так, щоб твоїй родині було якомога легше. Це
означає попрощатися.

Я жив з цим діагнозом весь день. Пізніше ввечері мені зробили біопсію – засунули в горло
ендоскоп, пролізли через шлунок і кишки, застромили голку в підшлункову залозу і взяли кілька кліток з
пухлини. Я був у відключці, але моя дружина, що там була, сказала, що коли лікарі подивилися клітки
під мікроскопом, вони стали кричати, тому що в мене виявилася дуже рідкісна форма раку підшлункової
залози, яку можна вилікувати операцією. Мені зробили операцію і тепер із мною усе в порядку.

Смерть тоді підійшла до мене ближче усього, і сподіваюся, ближче усього за кілька наступних
десятків років. Переживши це, я тепер можу сказати наступне з більшою впевненістю, чим тоді, коли
смерть була корисною, але чисто вигаданою концепцією:

Ніхто не хоче вмирати. Навіть люди, що хочуть потрапити на небеса не хочуть умирати. І все
одно, смерть – пункт призначення для усіх нас. Ніхто ніколи не зміг уникнути її. Так і повинно бути,
тому що Смерть, напевно, найчудовніший винахід Життя. Вона –причина змін. Вона очищає старе, щоб
відкрити дорогу новому. Зараз нове – це ви, але колись (не дуже-то і довго залишилося) – ви станете
старим і вас видалять. Простіть за такий драматизм, але це правда.

Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на життя чужим життям. Не попадайте в пастку
догми, що говорить жити думками інших людей. Не дозволяйте шумові чужих думок перебити ваш
внутрішній голос. І найважливіше, майте хоробрість слідувати свому серцю та інтуїції. Вони якимсь
трибом уже знають те, ким ви хочете стати насправді. Все інше вторинне.

Коли я був молодий, я прочитав дивну публікацію The Whole Earth Catalog (“Каталог усієї Землі”),
що була однією з біблій мого покоління. Її написав хлопець Stewart Brand, що живе недалеко у Menlo

22