Page 21 - 4923

issue was a photograph of an early morning country road, the kind you might find yourself hitchhiking on if you
were so adventurous. Beneath it were the words: “Stay hungry. Stay foolish.” It was their farewell message as
they signed off. Stay hungry. Stay foolish. And I have always wished that for myself. And now, as you graduate
to begin anew, I wish that for you.

Stay hungry. Stay foolish. Thank you all very much.

Промова Стіва Джобса перед вирпускниками Cтенфорда

“Для мене велика честь бути з вами сьогодні на врученні дипломів одного з найкращих
університетів світу. Я не закінчував інститутів. Сьогодні я хочу розповісти вам три історії з мого життя. І
усе. Нічого грандіозного. Просто три історії.

Перша історія – про з'єднання крапок.

Я покинув Reed College після перших 6 місяців навчання, але залишався там у якості “гостя” ще
близько 18 місяців, поки нарешті не пішов. Чому ж я кинув навчання?

Усе почалося ще до мого народження. Моя біологічна мати була молодою, незаміжньою
аспіранткою і вирішила віддати мене на усиновлення. Вона наполягала на тому, щоб мене усиновили
люди з вищою освітою, тому мені було призначено бути усиновленим юристом і його дружиною.
Правда, за хвилю до того, як я з’явився на світ, вони вирішили, що хочуть дівчинку. Тому їм подзвонили
вночі і запитали: “Зненацька народився хлопчик. Ви хочете його?”. Вони сказали: “Звичайно”. Потім моя
біологічна мати довідалася, що моя прийомна мати – не випускниця коледжу, а мій батько ніколи не був
випускником школи. Вона відмовилася підписати документи про усиновлення. І тільки кілька місяців
потому все-ж поступилась, коли мої батьки пообіцяли їй, що я обов'язково піду в коледж.

І 17 років потому я пішов. Але я наївно вибрав коледж, що був майже таким же дорогим, як і
Стенфорд, і всі нагромадження моїх батьків були витрачені на підготовку до нього. Через шість місяців,
я не бачив змісту мого навчання. Я не знав, що я хочу робити у своєму житті, і не розумів, як коледж
допоможе мені це усвідомити. І от, я просто витрачав гроші батьків, що вони збирали все життя. Тому я
вирішив кинути коледж і повірити, що усе буде добре. Я був спочатку наляканий, але, оглядаючись зараз
назад, розумію, що це було моїм кращим рішенням за все життя. У ту хвилину, коли я кинув коледж, я
міг перестати говорити про те, що необхідні уроки мені не цікаві і відвідувати ті, котрі здавалися
цікавими.

Не усім було так романтично. У мене не було кімнати в общазі, тому я спав на підлозі в кімнатах
друзів, я здавав пляшки Коли по 5 центів, щоб купити їжу і ходив за 7 миль через усе місто кожний
недільний вечір, щоб раз у тиждень нормально поїсти в храмі кришнаитів. Мені він подобався. І багато з
того, з чим я зіштовхувався, дотримуючись своєї цікавості й інтуїції, виявилося пізніше безцінним.

От вам приклад:

Reed College завжди пропонував кращі уроки з каліграфії. По всьому кампусу кожен постер,
кожна мітка були написані каліграфічним почерком від руки. Тому що я відрахувався і не брав
звичайних уроків, я записався на уроки по каліграфії. Я довідався про serif і sans serif, про різні відступи
між комбінаціями букв, про те, що робить прекрасну типографіку прекрасною. Вона була красивою,
історичною, майстерно витонченою до такого рівня, що наука цього не змогла б зрозуміти.

20