Page 15 - 4916

об'єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання. Вимірювання
грунтується на порівнянні матеріальних об'єктів. Властивості, для яких при кількісному
порівнянні застосовують фізичні методи, називають фізичними величинами. Фізична
величина - це властивість, загальна в якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів,
але у кількісному відношенні індивідуальна для кожного об'єкта. Наприклад, довжина, маса,
електропровідність тощо. Але запах або смак не можуть бути фізичними величинами, тому
що вони встановлюються на основі суб'єктивних відчуттів. Мірою для кількісного
порівняння однакових властивостей об'єктів є одиниця фізичної величини - фізична
величина, якій за визначенням присвоєно числове значення, що дорівнює 1. Одиницям
фізичних величин присвоюють повні і скорочені символьні позначення - розмірності. Цей
метод широко використовується в педагогіці, методиці, психології (якість знань підготовки
спеціалістів, успішність тощо).
Найважливішою складовою наукових досліджень є експеримент - апробація знання
досліджуваних явищ в контрольованих або штучно створених умовах. Це такий метод
вивчення об'єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом
створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення
відповідних властивостей. Сам термін «експеримент» (від латинського experimentum -
спроба, дослід) означає науково поставлений дослід, спостереження досліджуваного явища у
певних умовах, що дозволяють багаторазово відтворювати його при повторенні цих умов.
Експеримент - важливий елемент наукової практики вважається основою теоретичного
знання, критерієм його дійсності. Особливого значення набуває експеримент при вивченні
екстремальних умов. З розвитком науки і техніки сфера експерименту значно розширюється,
охоплюючи все більшу сукупність об'єктів матеріального світу. В методологічному
відношенні експеримент передбачає перехід дослідника від пасивного до активного способу
діяльності. Експеримент проводять:
- якщо необхідно відшукати у об'єкта раніше невідомі властивості;
- якщо перевіряють правильність теоретичних побудов;
- якщо демонструють явище.
Переваги експериментального вивчення об'єкта порівняно зі спостереженням
полягають у тому, що:
- під час експерименту є можливість вивчати явище «у чистому вигляді», усунувши
побічні фактори, які приховують основний процес;
- в експериментальних умовах можна досліджувати властивості об'єктів;
- існує можливість повторюваності експерименту, тобто проведення випробування
стільки разів, скільки в цьому є необхідність[3, c. 127-129].
Об'єкт досліджують поетапно: на кожному етапі застосовують найдоцільніші методи
відповідно до конкретного завдання. На першому етапі збору фактичного матеріалу і його
первинної систематизації використовують методи: опитування (анкетування, інтерв'ювання,
тестування), експертних оцінок, а також лабораторні експерименти (у фізиці, хімії).
Опитування дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні дані,
проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв'ю важливо
сформулювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті. Анкета може
включати декілька блоків запитань, пов'язаних не лише з рівнем періодичності використання
тих чи інших засобів, а й оцінкою об'єкта дослідження.
Різновидом вибіркового опитування є тестування, яке проводить з метою виявлення
суттєвих ознак об'єкта, засобів його функціонування, використовується в лабораторних
експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе. Тестування інколи
проводять двічі - на початковому етапі дослідження, де воно виконує верифікаційну
функцію. Тести складають так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитуваних.
Метод експертних оцінок використовують для отримання змінних емпіричних даних.
Проводиться опитування спеціальною групою; експертів (5-7 осіб) з метою визначення
певних змінних величин, необхідних для оцінювання досліджуваного питання. Експертів
підбирають за ознакою їх формального професійного статусу - посади, наукового ступеня,
стажу роботи тощо.
14