Page 18 - 4916

послідовно під ілюстрацією. Якщо в дисертації подано одну ілюстрацію, то її нумерують за
загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах
розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис
«Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і
порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга
таблиця першого розділу). При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку)
слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над
іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і зазначають номер таблиці,
наприклад: «Продовження табл. 1.2».
Формули в науковій роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з
номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери
пишуть біля правого поля аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих
дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
Примітки до тексту і таблиць, в яких зазначають довідкові і пояснювальні дані,
нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька,
то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. ...
2....
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
Перелік друкованих джерел оформлюється відповідно до ДСТУ 7.1:2006, зокрема,
приклади оформлення основних видів робіт у переліку літератури наведено у додатку Б. При
цьому допускається розміщення джерел у переліку або за порядком посилання у тексті, або у
алфавітному порядку. Посиланні у тексті оформлюються згідно з переліком у наступному
вигляді [6] – літературне джерело за номером 6 у переліку, або [6, С.10] – інформацію
(цитата) представлена на сторінці 10 літературного джерела за номером 6, або [6-10] – текст,
що викладений у роботі, представлено у літературних джерелах за номером 6, 7, 8, 9 та 10.
Змістові вимоги щодо наукових робіт (статей, доповідей).
Для статті за результатами будь-якого наукового дослідження план має такий
вигляд (додаток А):
1) вступ — постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими
практичними завданнями;
2) останні дослідження і публікації, на які спирається автор, виділення невирішених
частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття;
3) формулювання цілей статті (постановка завдання); вказаний розділ вельми
важливий, бо з нього читач визначає корисність для себе пропонованої статті; мета статті
випливає з постановки загальної проблеми і огляду раніше виконаних досліджень, тобто
дана стаття має на меті ліквідувати якісь «білі плями» у загальній проблемі;
4) виклад власне матеріалу дослідження (5-6 сторінок машинописного тексту через 2
інтервали). Невеликий обсяг потребує виділення головного у матеріалах дослідження; іноді
можна обмежитися тільки формулюванням мети досліджень, короткою згадкою про метод
вирішення задачі і викладом отриманих результатів; якщо на обсяг статті немає суворих
обмежень, то доцільно описати методику дослідження повніше;
5) у закінченні наводять висновки з даного дослідження і стисло подають перспективи
подальших розвідок у цьому напрямку.
Методика підготовки доповіді на науковій конференції у тому числі в вигляді тез
доповіді дещо інша. План доповіді аналогічний плану статті. Проте, специфіка усного
мовлення викликає суттєві зміни у формі й змісті. При написанні доповіді треба врахувати,
що значна частина матеріалу викладена на плакатах (слайдах), матеріалі щодо роздавання
тощо. На наочних матеріалах звичайно подають: математичні постановки, метод розв'язання,
алгоритми, структуру системи, схему експерименту, виявлені залежності у табличній або
графічній формі й інш. Тому в доповіді викладають коментарі (але не повторення!) до

17