Page 14 - 4916

Виходячи з того, що кожне наукове дослідження може відбуватись на двох рівнях:
емпіричному (коли здійснюється процес накопичення фактів) і теоретичному (на якому
здійснюється узагальнення знань), відповідно до цих рівнів загальні методи пізнання умовно
ділять на три групи:
- методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання,
експеримент);
- методи теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація, логічні й історичні
методи);
- методи, що можуть бути застосовані на емпіричному і теоретичному рівнях
(абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання)[1, c. 52-54].
Розглянемо названі групи методів детальніше.
Методи емпіричного дослідження.
Спостереження - це систематичне цілеспрямоване, спеціально організоване
сприймання предметів і явищ об'єктивної дійсності, які виступають об'єктами дослідження.
Як метод наукового пізнання спостереження дає можливість одержувати первинну
інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень. Емпірична сукупність стає основою
попередньої систематизації об'єктів реальності, роблячи їх вихідними об'єктами наукового
дослідження.
У соціології і соціальній психології розрізняють просте (звичайне) спостереження,
коли події фіксують збоку, і співучасне (включене) спостереження, коли дослідник
адаптується в якомусь середовищі і аналізує події начебто «зсередини».
Спостереження мусить відповідати таким вимогам:
- передбачуваності заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко
поставленого завдання);
- планомірності (виконується за планом, складеним відповідно до завдання
спостереження);
- цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають
інтерес при дослідженні);
- вибірковості (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси, явища);
- системності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою).
Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою
установлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального,
притаманного, що може бути властивим двом або кільком об'єктам дослідження. Метод
порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконують такі вимоги:
- порівнювати можна тільки такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна
спільність;
- порівняння повинно здійснюватись за найважливішими, найсуттєвішими (у плані
конкретного завдання) ознаками.
Порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення - логічний процес
переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а
також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей
об'єктивних явищ. Найпростіші узагальнення полягають в об'єднанні, групуванні об'єктів на
основі окремої ознаки (синкретичні об'єднання). Складнішим є комплексне узагальнення,
при якому група об'єктів з різними основами об'єднуються в єдине ціле. Здійснюється
узагальнення шляхом абстрагування від специфічних і виявлення загальних ознак
(властивостей, відношень тощо), притаманних певним предметом[2, c. 114-117].
Найпоширенішим і найважливішим способом такої обробки є умовивід за аналогією.
Об'єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх
порівняння з будь-яким іншим об'єктом (еталоном). У першому випадку отримують якісні
результати (більше-менше, вище-нижче). Порівняння ж об'єктів з еталоном надає можливість
отримати кількісні характеристики. Такі порівняння називають вимірюванням.
Вимірювання - це процедура визначення числового значення певної величини за
допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні,
кількісно визначені відомості про об'єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи:
13