Page 62 - 4901

Q  Ц
ПП  н , (7.16)
Ч Т 
соч еф
де Q н – обсяг виробництва в натуральному вираженні; Ц – ціна одиниці продукції, робіт, послуг;
Ч соч – середньооблікова кількість працівників.
4) Трудові показники продуктивності праці. Їх можна одержати через визначення нормативної
трудомісткості одиниці обсягу окремих видів продукції (робіт, послуг) за формулою
n
 Q i t  i

ТР  i1 , (7.17)
Ч соч Т  еф

де t i – норматив трудомісткості (норма часу) одиниці і-того виду продукції, робіт, послуг.
Кожний з розглянутих показників має свої переваги та недоліки, і при оцінці продуктивності
праці слід застосовувати ті, які дозволяють максимально враховувати особливості роботи даного
підприємства.
Ріст продуктивності праці – головне джерело розширеного відтворення і збільшення
суспільного багатства. Рівень продуктивності праці обумовлений багатьма факторами, які діють у
складному взаємозв’язку. Ці фактори можна об’єднати в такі групи: 1) технічні і технологічні; 2)
організаційні; 3) природно-геологічні; 4) соціально-економічні. Але дія будь-якого із них на зростання
рівня продуктивності праці в остаточному підсумку зводиться до зменшення (економії живої праці)
чисельності працівників підприємства.
Визначити можливий ріст продуктивності праці завдяки економії живої праці можна за
формулою
Е 100
 ПП  Ч , (7.18)
Ч  Е
Б Ч
де Е ч – економія чисельності працюючих завдяки зростанню продуктивності праці, осіб; Ч Б –
чисельність працюючих у базовому періоді, осіб.

7.3.3 Оплата праці персоналу підприємства
Ефективність праці значною мірою визначається чинною системою організації заробітної плати.
Основними елементами організації оплати праці на підприємствах є: нормування праці, тарифна
система, форми та системи оплати праці.
Тарифна система є сукупністю нормативів, що визначають диференціацію оплати праці
залежно від складності, умов праці, форм заробітної плати, особливостей галузі та району країни.
Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників –
залежно від їх кваліфікації. Елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні
сітки, тарифні ставки і схеми посадових окладів.
Тарифні сітки – це сукупність певної кількості розрядів і відповідних їм тарифних
коефіцієнтів.
Тарифні розряди характеризують рівень складності робіт і ступінь кваліфікації працівників.
Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів тарифна ставка кожного наступного розряду
вища за тарифну ставку першою розряду.
Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю
часу (годину, день, місяць). Найбільш широко застосовують годинні тарифні ставки. Мінімальна
тарифна ставка встановлюється для 1-го розряду, її розмір повинен перевищувати або бути на рівні
законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати. Тарифні ставки робітників інших розрядів
визначають розрахунковим шляхом, як добуток тарифної ставки робітника І розряду та відповідного
тарифного коефіцієнта
Тарифні ставки за розрядами (m CTi) визначають множенням тарифної ставки першого розряду
(m ) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (k Рі):
CT 1
m  m k  (7.19)
CТ і CТ 1 Р i

61