Page 60 - 4901

святкових Т св і вихідних днів Т в. Таким чином, ефективний фонд часу дорівнюватиме
Т  ( Т  Т )  п  t  ( Т  Т  Т  Т п  ) t  (7.4)
еф н нп зм з к св в нп зм з ,
де п зм – кількість змін; t з – тривалість робочої зміни, год.
в) метод норм обслуговування. Його використовують, коли випуск продукції прямо не
пов’язаний з чисельністю, а працівники здійснюють тільки функцію обслуговування обладнання
N n 
Ч пл  об зм ,
Н обсл (7.5)

де N об – кількість одиниць обслуговуваного обладнання, що; Н обсл – норма обслуговування
(кількість одиниць обладнання, які має обслуговувати один працівник за зміну); n зм – кількість робочих
змін;
г) метод норм чисельності – це метод розрахунку потреби в працівниках основного
виробництва, коли для обслуговування агрегатів потрібна певна кількість працівників (виробнича
бригада). У такому випадку для розрахунку чисельності використовують формулу
Ч пл  N об  Н чис n  зм , (7.6)

де N об – кількість одиниць обладнання; Н чис – норма чисельності працівників необхідних для
обслуговування одиниці обладнання за зміну (визначає кількість працівників, яка необхідна для
виконання певного обсягу роботи або для обслуговування одного чи декількох верстатів, машин,
обладнання).
На ненормованих видах робіт, послуг, тобто в тих випадках, коли норми чисельності або
обслуговування встановити неможливо, кількість працівників розраховують за формулою
Ч  N  Н n 
пл рм чис зм
(7.7)
де N рм – кількість робочих місць; Н чис – норма чисельності працівників, необхідних для
обслуговування одного робочого місця за зміну.
Планова чисельність допоміжних працівників Ч др визначається аналогічно, якщо для них
встановлено певні норми виробітку або обслуговування, якщо ж їх не встановлено, то за формулою:
Ч  N n  (7.8)
др дрм зм ,
де N дрм - кількість робочих місць допоміжних працівників.
Слід пам’ятати, що використовуючи описані методи, розраховують явкову чисельність
працівників, тобто тих, які повинні шоденно з’являтися на роботу. Проте при плануванні чисельності
працівників необхідно визначати і їх облікову чисельність, адже є зрозумілим, що чисельність
працюючих складається з тих, що мають з’являтись кожен день на роботу, і тих, які перебувають у
трудових відносинах з підприємством, але можуть не з’явитись через відрядження, відпустку, хворобу й
інші дозволені законом невиходи на роботу. Це можна зробити, використовуючи у формулах 7.2, 7.5,
7.6, 7.7, 7.8 коефіцієнт облікового складу k ос, , який визначають за формулою
T
k  к , (7.9)
ос
T  (T  T )
к вc нп
де k оc – коефіцієнт облікового складу; Т к – кількість календарних днів у році; Т вс – кількість
вихідних та святкових днів; Т нп – кількість неявок на роботу з поважних причин.
На підприємствах чисельність персоналу в силу дії різноманітних чинників постійно змінюється.
Тому важливо відслідковувати цей рух персоналу, що здійснюється за допомогою таких показників:
коефіцієнт обороту персоналу з прийому (k оп) – це відношення чисельності прийнятих на роботу
за даний період працівників (Ч п) до середньооблікової чисельності працівників за той самий період
(Ч соч):
Ч
k оп  п  100 % ; (7.10)
Ч .
соч
коефіцієнт обороту персоналу за звільненням (k зв) – це відношення чисельності звільнених з
роботи працівників з будь-яких причин за даний період (Ч зв) до середньооблікової чисельності
працівників за той самий період (Ч со):

59