Page 11 - 4897
P. 11

Практична робота № 2
                   НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК ВНЗ

                 Мета:  ознайомити  магістрів  зі  специфікою  педагогічної
         діяльності  викладача  вищого  навального  закладу;  проаналізувати
         основні    компоненти    педагогічної   культури    та   майстерністі
         педагогічного мовлення та спілкування.
               Опорні  поняття:  педагогічна  культура,  культура  спілкування,
         мовлення.

               2.1 Теоретичні положення
               2.1.1 Техніка мовлення педагога
               До  технічних  показників  виразного  мовлення  та  виразного
         читання належать: дихання, голос, дикція (вимова), інтонація (тон),
         темп,  жест  і  міміка.  Лише  добре  оволодіння  кожною  складовою
         техніки виразності мовлення може гарантувати його високу якість.
               Техніка  мовлення  –  це  навички,  вміння  реалізувати  мову  у
         конкретній  мовленнєвій  ситуації  так,  щоб  вона  справляла  на  слухача
         евристичне    (інтелектуальне),    емоційно-естетичне,    спонукальне
         враження.
               Дихання  –  один  із  головних  життєдіяльних  актів  людського
         організму. Його виконує людина постійно, у певному ритмі, незалежно
         від розумової діяльності (остання, до речі, фізіологічно теж пов’язана з
         диханням).  Але  дихання  є  й  основою  виголошуваного  мовлення:
         звучання,  «голос»  мовлення  починається  з  вдихання  повітря  у  легені.
         Правильне дихання забезпечує чистоту, красу, різноманітність відтінків
         людського голосу.
               У  процесі  дихання  активну  участь  беруть:  носоглотка,  бронхи,
         легені, грудна клітка, діафрагма. Щоб їх робота була правильною, вони
         повинні  бути  фізично  здоровими,  розвиненими.  Звичайно,  дихання
         формується  з  часом,  зростанням  людини,  адже  якість  його  (глибина,
         тривалість, довжина паузи тощо) залежить і від віку мовця.
               Дихання  має  два  основні  акти:  вдих  і  видих,  якість  яких  теж
         відповідно забарвлює звукове мовлення, а пауза між ними є показником
         характеру дихання – ненавмисне: вдих – видих – пауза; навмисне: вдих
         – пауза – видих.
               Голос як дієвий компонент звукового мовлення. Голос, пояснює
         тлумачний  словник  української  мови,  –  це  «сукупність  різних  щодо
         висоти, сили і тембру звуків, які видає людина (або тварина, що дихає
         легенями)  за  допомогою  голосового  апарата.  Основні  властивості
         голосу такі:
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16