Page 39 - 4893

Рисунок 10.3 - Загалььна схема руху первинних і вторинних ресурсів

Скорочення питомої витрати первинних ресурсів разом із використанням ре-
сурсозбережних технологій може більшою мірою сприяти збереженню ресурсів, ніж
рециркуляція матеріалів. Такий підхід свідчить про те, що питання ресурсозбереження на
автотранспорті розглядають комплексно і в кожному конкретному випадку воно має
вирішуватись із позицій економічності.
Один із ефективних напрямів залучення вторинних матеріальних ресурсів і відходів у
господарський обіг АТП – застосування принципу агрегатування. Він передбачає створення
машинної та іншої техніки із зайвих уніфікованих стандартних агрегатів, вузлів, приладів і
деталей автомобілів, які здають у брухт. Кожний автомобіль є носієм виробів гідро-, пнев- мо-
й електроприводу, а також механічного приводу, які можуть успішно застосовуватись у
конструкціях різних технічних засобів. У разі потреби ці вироби ремонтують для відновлення
їхньої роботоздат- ності. Застосування принципу агрегатування дає змогу досягти економії
металу приблизно 80...90 %, скоротити строки створення засобів механізації у 2-3 рази, а
проектування – в 3-4 рази. При цьому заощаджується праця висококваліфікованих
верстатників, спрощуються експлуатація і ремонт стандартних елементів створеної
конструкції.
Значний резерв економії металу – вторинне використання спрацьованих деталей, інших
виробів і матеріалів, зокрема списаних автомобілів. Головним і найбільш економічним
напрямом вторинного використання спрацьованих деталей є відновлення їхньої початкової
роботоздатності різними методами і способами реставрації. Більшість елементів і поверхонь
деталей автомобілів узагалі не спрацьовуються або спрацьовуються мало. Так, понад 85 %
деталей вибраковують через спрацювання окремих поверхонь до 0,05...0,3 мм, тобто при
втратах маси, що становлять незначні частки відсотка маси самих деталей. Тому процеси
відновлення спрацьованих деталей автомобілів – найефективніший напрям залучення
вторинних ресурсів у господарський обіг АТП.
Один із напрямів використання спрацьованих деталей – виготовлення з них нових інших
деталей. У цьому разі спрацьовані деталі є заготовками або сировиною, що дають змогу
раціонально використовувати метал та інші матеріали. Це стосується неремонтопридатних
деталей (зруйнованих, із великим спрацюванням) або зайвих за цією номенклатурою.
38