Page 22 - 4886
P. 22

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

                    Тема: програмна реалізація критерію узгодженості Пірсона


                    Технічне забезпечення: ПЕОМ середовище програмування


                                        Короткі теоретичні відомості.
                    Критерій  узгодженості  Пірсона  слугує  для  перевірки
            гіпотези про те, що дійсний розподіл ВВ і гіпотетичний розподіл
            є однаковими.

                    Нехай  у  результаті              n  незалежних  спостережень  за
            випадковою  змінною  y   має  функцію  розподілу   xF                    ,  що  також

            відповідає  певному  гіпотетичному  розподілу.  На  основі  цієї
            вибірки  ми  хочемо  перевірити  правдоподібність  гіпотези  H :
                                                                                                     o
            обидві випадкові величини належать до одного закону розподілу.

                    Функція розподілу випадкової змінної  y  повністю описує її,
            зокрема  і  простір  її  можливих  значень.  Даний  простір  P

            розіб’ємо  довільно  на  r          1   r   , 2 , 1     частину  S  , S  , S   так,  що
                                                                               1  2     r  1 
             S   S    0 i   . j
              i   j
                    Нехай  у  разі  такого  розбиття  в  комірку  S   попадає  m
                                                                                    i                 i
                                                                    r 1
              i  , 1  , r   1   елементів  вибірки  x,  де       m i   n.  Отже,  відносна
                                                                    i 1
                                                                                       m
            частота трапляння вибіркових значень у комірку,  S                          i  . Згідно з
                                                                                    i
                                                                                        n
            гіпотетичною  функцією  розподілу  F                   x   імовірність  попадання
            значень  випадкової  змінної  y   в  цю  саму  комірку  yP                        S   
                                                                                                     p
                                                                                                 i    i
                                 r 1
              i  , 1  , r   1 , де    p i  1.
                                 i  1
                    Якщо обидві вибірки випадкової величини дійсно належать

            до одного закону розподілу і керуються функцією розподілу   xF                          ,
            то  за  великого  n  майже  напевно  (про  це  існують  теореми,

                                                                       m
            доказані  Я.  Бернуллі  та  Е.  Бореля)                     i    як  завгодно  мало
                                                                       n
            відрізняється  від  p .  Тому  за  міру  узгодженості  висунутої
                                         i
            гіпотези природно вибирати величину
                                                                            2
                                                             r 1   m     
                                                 2   ,nr  , F       C i    i   p i   ,         (6.1)
                                                             i 1   n     





                                                        22
   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27