Page 43 - 4885

вини, які називаються деемульгаторами. Переважно як деемульгатори викорис-
товують ПАР. Їх вводять до складу нафти в невеликих кількостях – від 5-10 до
50-60 г на 1 т нафти. Найкращі результати показують так звані неіоногенні
ПАР, які в нафті не розпадаються на аніони та катіони. Деемульгатори адсор-
буються на поверхні розподілу фаз "нафта-вода" і витісняють або заміщують
менш поверхнево-активні природні емульгатори, які містяться в рідині. Плівка,
яка утворилася на поверхні крапель води, є неміцною, що полегшує зливання
малих крапель у великі, тобто відбувається процес коалесценції. Крупні краплі
води легко осідають на дно резервуара. Ефективність і швидкість хімічного зне-
воднення значно збільшуються внаслідок нагрівання нафти, тобто при термохі-
мічних методах, внаслідок зниження в'язкості нафти при нагріванні та полег-
шенні процесу коалесценції крапель води. Найбільш низький залишковий вміст
води спостерігається при використанні електричних методів зневоднення та
знесолення. Електрозневоднення і електорзнесолення нафти пояснюється про-
пусканням нафти через спеціальні апарати — електродегідратори, де нафта
проходить між електродами, які створюють електричне поле високої напруги
(20-30 кВ). Для підвищення швидкості електрозневоднення і електрознесолення
нафту попередньо підігрівають до температури 50-70 °С. При проходженні зне-
водненої нафти через електричне поле високої напруги краплі води поляризу-
ються, тобто витягуються в довжину, і на їх краях формуються протилежні еле-
ктричні заряди. Поляризація крапель води сприяє об'єднанню малих крапель у
великі і прискоренню їх виділення з нафти. При промисловій підготовці на
УКПН переважно використовують усі описані методи дегазації, знесолення та
зневоднення нафти.
Частинки механічних домішок вилучаються із нафти під час сепарації та
відстоювання. У технології промислової підготовки нафти використовують та-

кож стабілізацію нафти. Справа в тому, що після дегазації в складі нафти за-
лишається деяка кількість легких вуглеводнів – метану, етану та ін. При збері-
ганні такої нафти в резервуарах, або при її транспортуванні трубопроводами, в
цистернах залізницею або водним шляхом значна частина цих легких вуглевод-
нів губиться внаслідок випаровування. Легкі вуглеводні є ініціаторами інтенси-
вного випаровування нафти, бо вони забирають за собою і більш важкі вугле-
водні. Водночас легкі вуглеводні є цінною сировиною і паливом (легкі бензи-
ни). Тому перед подачею нафти з неї вилучають легкі низькокиплячі вуглевод-
ні. Ця технологічна операція і називається стабілізацією нафти. Для стабілізації
нафти її піддають ректифікації або гарячій сепарації. Найпростішою і най-
більш широко використовуваною в промисловій підготовці нафти є гаряча се-
парація, яку виконують на спеціальній стабілізаційній установці. При гарячій
сепарації нафту попередньо підігрівають у спеціальних нагрівачах і подають в
сепаратор, переважно горизонтальний. У сепараторі з підігрітої до 40-80 °С на-
фти активно випаровуються легкі вуглеводні, які відсмоктуються компресором
і через холодильну установку і бензосепаратор подаються в збірний газопровід.
У бензосепараторі від легкої фракції додатково відокремлюють за рахунок кон-
денсації важкі вуглеводні.

42