Page 42 - 4885

Слід відзначити, що для переміщення нафти від АГЗУ до ЦПЗ пластового
тиску часто виявляється недостатньо. Тому між АГЗУ і ЦПЗ розміщують насо-
сну станцію, яка і створює додатковий тиск у збірному колекторі і ніби дотис-
кує потік нафти. Цю насосну станцію називають дотискною насосною станцією
(ДНС). На ЦПЗ розміщена також установка з підготовки води (УПВ), на якій
вода, відокремлена на УКПН від нафти, піддається очищенню від частинок ме-
ханічних домішок, окислів заліза і т.д. і прямує в систему підтримки пластового
тиску (ППТ). У системі ППТ підготовлена вода за допомогою кущових насос-
них станцій (КНС) під великим тиском (до 20-25 МПа) через систему трубо-
проводів-водоводів подається до нагнітальних (інжекційних) свердловин, а по-
тім у продуктивні пласти.
Продукція нафтових свердловин перш за все, зазнає процесу сепарації (ві-
докремлення від нафти газу, а також води). Сепарація при підготовці нафти
здійснюється в декілька ступенів. Первинна сепарація здійснюється на АГЗУ, а
друга та наступні ступені – на УКПН. Сепарація нафти відбувається в спеціаль-
них апаратах-сепараторах, які бувають вертикальними та горизонтальними. Го-
ризонтальні сепаратори мають ряд переваг перед вертикальними; характеризу-
ються великою пропускною здатністю і вищим ефектом сепарації. Принцип ро-
боти горизонтальних сепараторів аналогічний вертикальним. Але оскільки в
горизонтальних сепараторах краплі рідини падають перпендикулярно до потоку
газу, а не назустріч йому, як у вертикальних сепараторах, то горизонтальні се-
паратори мають більшу пропускну здатність. Для підвищення ефективності
процесу сепарації в горизонтальних сепараторах використовують гідроциклон-
ні пристрої та попередній відбір газу перед входом у сепаратор.
Зневоднення і знесолення нафти – взаємопов'язані процеси, бо основна
маса солей зосереджена у пластовій воді і видаляють воду перед знесоленням

нафти. Зневоднення нафти утруднене тим, що нафта і вода утворюють стійкі
емульсії типу вода в нафті. При цьому вода диспергує в нафтовому середовищі
на дрібненькі краплі, утворюючи стійку емульсію. Далі для зневоднення і зне-
солення нафти необхідно відокремити від неї ці дрібненькі краплі води і вида-
лити воду з нафти. Для зневоднення і знесолення нафти використовують такі
технологічні процеси: гравітаційне відстоювання нафти; гаряче відстоювання
нафти; термохімічні методи; електрознесолення і електрозневоднення нафти.
Найбільш простий за технологією процес гравітаційного відстоювання. У цьо-
му випадку нафтою заповнюють резервуари та витримують визначений час (48
годин і більше). Під час витримування відбуваються процеси коагуляції кра-
пель води і більш крупні та важкі краплини води під дією сил тяжіння (гравіта-
ції) осідають на дно резервуара, де і накопичуються у вигляді шару води. Однак
гравітаційний процес відстоювання холодної нафти малопродуктивний і недо-
статньо ефективний як метод зневоднення нафти. Більш ефективне гаряче відс-
тоювання обводненої нафти відбувається через попереднє нагрівання нафти до
температури 50-70 °С. Загальним недоліком гравітаційних методів зневоднення
є низька ефективність, тому при підготовці нафти використовують більш ефек-
тивні методи, такі як хімічні та термохімічні, а також електрозневоднення та
знесолення. При хімічних методах у зневоднену нафту вводять спеціальні речо-

41