Page 143 - 4881

ність вимірювання, результат його не буде врахований під час
проведення наступних розрахунків для будь-яких практичних
цілей чи для перевірки теоретичних висновків і т.д.
Отже, задача вимірювання містить не тільки знаход-
ження самої величини, але й визначення величини можливої
похибки. Методи їх розрахунку і способи зменшення вивчає
теорія похибок. Нижче будуть розглянуті деякі положення цієї
теорії, які дозволяють проводити елементарні оцінки похибок.
Види вимірювань. Класифікація похибок
Вимірювання прийнято розділяти на два основні види –
прямі і непрямі (опосередковані). Ті вимірювання, під час яких
числові значення фізичних величин отримуються за
допомогою вимірювального приладу або інструменту, нази-
ваються прямими. Так, вимірювання часу за допомогою секун-
доміру, довжини за допомогою лінійки, сили струму за
допомогою амперметра та ін. є прямими вимірюваннями.
Як вже зазначалося, результат вимірювання завжди від-
різняється від істинного значення фізичної величини, тобто
містить похибку. В залежності від причини появи похибки
прийнято поділяти на три типи: промахи, систематичні і ви-
падкові похибки.
Промахи, або грубі помилки можуть виникати в резуль-
таті неправильних дій експериментатора (невірне зчитування
показів з приладу, помилковий запис, неправильне вмикання
приладу і т.д.) або під час порушення умов експерименту
(коливання напруг, зміна температури матеріалу, його забруд-
нення та інше). Під час опрацювання результатів вимірювань
промахи повинні бути виключеними, в теорії похибок для
цього існує спеціальна методика, яка буде розглядатися ниж-
че.
Систематичними називаються похибки, величина і знак
яких не змінюються у всіх вимірюваннях, які проводяться в
однакових умовах. Систематичні похибки можна розділити на
чотири групи:
1) Похибки відомого походження, величина яких може
бути достатньо точно визначена. Такі похибки враховуються

141