Page 142 - 4881

Порівняння вимірювальних приладів і інструментів з
еталонами завжди супроводжується неточністю в їх калібру-
ванні. Наприклад, довжина метрової лінійки не співпадає з
міжнародним метром. На це впливає і недосконалість техно-
логії виготовлення лінійок і вимірювання довжини лінійки зі
зміною температури і багато іншого. Тому ясно, що за до-
помогою вимірювальних приладів неможливо провести абсо-
лютно точні вимірювання, тобто встановити істинне значення
вимірюваної величини. Результат вимірювання буде в більшій
чи меншій мірі відрізнятися від істинного значення, або, як
прийнято говорити, буде містити похибку.
Інструментальні похибки, про які говорилося вище, не-
можливо видалити принципово. Однак вони є лише одним з
видів похибок вимірювань. На результат вимірювання, крім
того, може впливати багато зовнішніх факторів (електричні і
магнітні поля, вібрації, коливання температури середовища,
тиску, вологості і т.д.), недосконалість органів чуття, а також
обмежений характер наших знань.
Таким чином, ніякі вимірювання не можуть бути вико-
нані абсолютно точно. Відмінність результату вимірювання
від істинного призводить до наступного правила, обов’язкове
виконання якого лежить в основі професійної культури кож-
ного інженера.
Числове значення отриманої з досліду фізичної вели-
чини повинно обов’язково супроводжуватися вказуванням
величини можливої помилки.
Наприклад, результат вимірювання деякої величини Х
повинно бути представлено наступним чином:

Х = Х ± ДХ , (10.1)
іст вим

де Х , Х – істинне і виміряне значення фізичної вели-
іст вим
чини, ДХ – похибка вимірювань. Такий запис означає, що
істинне значення величини знаходиться десь в межах інтер-
валу ( Х  ДХ ; Х  ДХ ). Без такої інформації про точ-
вим вим
140