Page 9 - 4861
P. 9

через О і,і0+1, О і,і0+2,..., О і,і0+N-i. Допустимо також, що час роботи приладів, мають експоненціальний
             закон розподілу з параметром , тобто                ...      . Відповідно  і,і0+1 =  і,і0+2 =... =
                                                         0 , i i  1  0 , i i  2  0 , i i  N
              і,і0+N-i = 1.
                   Вихід із ладу одного із робото здатних приладів переводить систему із стану і в стан і+1, а
             це означає, що
                    f   i    1   f  i    2   ...  f  i   N i   1 ,
                    i,i 1  0    i,i 1  0         i,i 1  0
                    f  i    1   f  i    2   ...  f  i   N i   0 ,  ji+1
                    ij  0       ij  0          ij  0
                   За формулою(3.18) знаходимо
                            0 і
                   q           f      k (  )      1     1  ...      1   і  
                     ii 1     ik  ik  i , i  1                       0
                           k 1
                   (і 0 - доданків)
                           0 i  N i
                   q               f   ( k )    1     1 ...     1    ( N   і )
                     ij 1        ik  ik  i ,i 1
                           k  0 i 
                         i
                   (( N  ) - доданків)
                   Для інших значень j         q  ij = 0

                   Отже,
                                                             i    при i   r
                                                  q    i                                                                         (3.1)
                                                 i,i  1   0
                                                             r  при i   r
                                                      q i,i +1=(N-i);                                                                                (3.2)
                                                 q ij=0   при    j  i -1, i +1.                                                            (3.3)


                             4 РОЗВ’ЯЗАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ СИСТЕМИ МО
                                                 ЧИСЕЛЬНИМ МЕТОДОМ

                   Розв’язання систем лінійних диференціальних рівнянь  будемо здійснювати за допомогою
             вбудованих  функцій  пакета  MatLab.  Ці  функції  в  обчислювальній  математиці  називають
             солверами. MatLab має багатий вибір солверів, які реалізують різні методи розв’язку крайових
             задач (систем диференціальних рівнянь з відомими початковими умовами).
                   Пакет MatLab вміщує такі солвери: ode45, ode23, ode113, ode15s, ode23s, ode23t і ode23t6.
             для  чисельного  розв’язку  систем  диференціальних  рівнянь,  які  подані  в  формі  Коші,  Оde45
             використовує формулу Рунне-Кута четвертого і п’ятого порядків точності.
                   Солвер  ode23  також  ґрунтується  на  формулах  Рунне-Кута,  але  вже  нижчого  порядку
             точності.  Рекомендовано  застосовувати  солвер  ode23  в  задачах,  де  непотрібна  висока  точність
             розв’язку.
                   У  тих  випадках,  коли  необхідно  отримати  розв’язок  задачі  з  високою  точністю,  то
             найкращий  результат  дасть  солвер  ode113,  в  якому  використаний  метод  змінного  порядку
             Адамса-Бетфорса-Маултона.
                   Солвери  ode45  і  ode23  реалізують  одно  крокові  алгоритми,  коли  для  пошуку  наступної
             точки  використовується  лише  інформація  від  однієї  попередньої  точки,  тобто,  щоб  обчислити
              (t  , y  )  необхідно тільки знати (t  , y  ) .
                 1    1                          
                   Метод  Адамса-Бетфорса-Маултона  –  це  багатокроковий  метод,  що  ґрунтується  на
             фундаментальній формулі аналізу
                                                                   t
                                                                     1
                                                   y (t  )   (ty  )      f  t , ( y (t ))dt .                                                 (4.1)
                                                      1     
                                                                   t
                                                                   
                   У  методі  використовується  наближення  поліномом  Лагранжа  для  функції  f       t , ( y (t )) .  Ця


                                                               8
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14