Page 114 - 4837

Лекція 21
СТИХІЙНІ ПРИРОДНІ ЕКОЛОГІЧНІ КАТАСТРОФИ

21.1 Еволюція чи катастрофа?
21.2 Зміни магнітного поля Землі.
21.3 Спалахи наднових зірок.
21.4 Метеоритні вибухи.
21.5 Геологічні небезпечні явища.
21.6 Стихійні явища екзогенного походження.
21.7 Метеорологічні небезпечні явища.

21.1 Еволюція чи катастрофа?

Думка про глобальні катастрофи та їх вплив на розвиток живих організмів
належить видатному французькому вченому XVIII ст Жоржу Кюв'є. Він вважав,
що спокійний розвиток життя на Землі багато разів переривався швидкими
змінами катастрофічного характеру, внаслідок яких кардинально мінявся склад
тварин та рослин, які населяли Землю. Кюв'е вважав, що такими катастрофами
були всесвітні потопи. Про причини таких потопів Кюв'є у своїх творах не пише,
але з його книг випливає, що він мав на увазі затоплення континентів внаслідок
їх опускання нижче рівня океану.
Наприкінці XVIII ст Н. Палас повідомив про знахідки у Сибіру кістяків і
навіть туш мамонтів у мерзлому сибірському ґрунті. Це було сприйнято як доказ
потопу, води якого принесли до Сибіру слонів з далекої Індії.
З появою еволюційного вчення Ч. Дарвіна теорію катастроф, як рушійних
сил розвитку життя на Землі, відкинули. Відкинули, як сьогодні виявляється, не
зовсім обґрунтовано. Справа у тому, що фактичний матеріал, зібраний
палеонтологами, кліматологами, астрономами, свідчить, що в історії Землі
багато процесів має циклічний характер, причому одні з відрізків цих циклів
можна розглядати як повільну еволюцію, інші ж – як швидкі, революційні зміни.
Особливо переконливо про це свідчить історія органічного світу. Палеонтологам
нині відомі «критичні епохи» у розвитку біосфери, протягом яких вимирали
великі систематичні групи рослин та тварин, які до цього існували десятки
мільйонів років, а також епохи швидкого розвитку окремих систематичних груп.
Так, на початку палеозойської ери в морях різко зменшилася кількість
безскелетних організмів, натомість бурхливо почали розвиватися скелетні,
вкриті панцирами, – трилобіти, молюски. Наприкінці палеозою вимерли великі
земноводні та більшість папоротевих рослин.
У середині крейдяного періоду швидко з'явилися покритонасінні рослини,
а наприкінці – раптово вимерли динозаври, натомість бурхливо почали
розвиватися ссавці. Перелік таких прикладів можна було б продовжити.
Причому багато переломних моментів у розвитку біосфери мають ката-

114