Page 117 - 4837

фон. Усе це могло мати серйозні біологічні, перш за все генетичні наслідки.
Збільшувалася частота мутацій, що особливо сильно впливало на довгоживучі
організми. На думку В. Красовського та Й. Шкловського, з такою космічною
катастрофою може бути пов'язана, зокрема, й загибель динозаврів наприкінці
крейдяного періоду. Деякі вчені вважають, що біблійна Віфлеємська зірка, що
сповістила про народження Ісуса Христа, теж була спалахом наднової.

21.4 Метеоритні вибухи

Найбільше поняттю «катастрофа» відповідали грандіозні явища, що
супроводжували в далекому минулому падіння на поверхню Землі великих
космічних тіл (метеоритів, астероїдів, комет). Останнім часом вчені виявили на
Землі багато слідів таких катастроф у вигляді метеоритних кратерів.
Наприклад, в Україні в Кіровоградській області поблизу с. Болтишка
знайдено заповнений осадовими породами кратер діаметром 25 км. Він
утворився у результаті падіння великого метеорита 100 млн років тому. Ще
більший кратер діаметром близько 100 км виявлено в Сибіру, в басейні р.
Хатанги. Велика потужність вибухів під час зіткнення Землі з космічними
тілами (метеоритами, астероїдами, кометами) зумовлюється їх високими
швидкостями та великими масами. У результаті зіткнення колосальна кінетична
енергія космічного тіла миттєво перетворюється на тепло, що викликає
випаровування великої маси гірських порід. У повітря здіймається багато пилу,
що в разі потужних вибухів може викликати значні кліматичні зміни (зменшення
сонячної інсоляції, похолодання тощо).
Оскільки більша частина (71 %) поверхні Землі вкрита океанами, можна
припустити, що більшість космічних тіл падала саме в океан. Розрахунки вчених
свідчать, що у разі падіння великого метеорита чи астероїда в океан він пробиває
всю товщу води й вибухає, зіткнувшись з породами дна. У повітря здіймається
дуже багато пилу, а ще більше – парів води. Це викликає катастрофічні зливи на
більшій частині поверхні Землі.
Чи можливе зіткнення Землі з крупним метеоритом чи астероїдом у наш
час? Остання така подія сталася близько 50 тис років тому, коли утворився
Арізонський кратер у США діаметром 1,2 км і глибиною 180 м. Метеорит упав у
пустельному районі, що ніяких істотних наслідків для навколишнього життя не
мало. Дехто з астрономів припускає, що знаменитий Тунгуський феномен у 1908
р. був викликаний вибухом у атмосфері невеликої комети. Енергія цього вибуху
16
становила 10 Дж, і він викликав велику пожежу й вивал лісу на площах у сотні
квадратних кілометрів. Якби ця подія трапилася не над безлюдною сибірською
тайгою, а над густонаселеною частиною Землі, наслідки були б трагічні, хоча,
звичайно, вселенською катастрофою цей вибух назвати ніяк не можна.
Велике занепокоєння викликало повідомлення астрономів про близьке
проходження поблизу Землі астероїда Ікар у 1968 р. Пророкували навіть
близький кінець світу внаслідок падіння на Землю цієї космічної брили масою
сотні мільйонів тонн. Дійсно, якби сталося таке зіткнення, то сила вибуху була б
еквівалентною силі тисячі водневих бомб. На щастя, астероїд пройшов на

117