Page 116 - 4837

надалі, то приблизно через 2 тис. років напруженість магнітного поля Землі впа-
де до нуля, а потім, через певний час «безмагнітної епохи», почне наростати, але
буде мати протилежний знак – мінус.
«Безмагнітна епоха» має сприйматися живими організмами як катастрофа.
Багато з них вимруть або змінять свої властивості. Проте існує ще й інша
небезпека. Справа в тому, що магнітне поле Землі є щитом, захищає життя на
Землі від потоку сонячних та космічних часток (електронів, протонів, ядер
деяких елементів). За допомогою перших супутників, запущених на космічні ор-
біти, були виявлені радіаційні пояси навколо нашої планети. Встановлено, що
земне магнітне поле відхиляє траєкторії космічних іонізуючих часток і
«закручує»їх навколо планети.
Що ж відбувається у епохи, коли Земля не має магнітного поля ? У неї
щезає захисний антирадіаційний щит. Значно (в кілька разів) збільшується
радіаційний фон. А це приводить до значного впливу на біосферу: одні групи
організмів повинні вимирати, серед інших має різко зростати кількість мутацій
тощо. Тому можемо зробити висновок, що епохи щезання магнітного поля Землі
є епохами катастрофічного впливу на біосферу з боку Космосу.

21.3 Спалахи наднових зірок

У 1957 р. російські вчені В. Красовський і Й. Шкловський розглянули ще
одну можливу космічну причину земних катастроф. У нашій та інших
галактиках астрономи час від часу спостерігають грандіозні космічні явища –
спалахи наднових зірок. Деякі зірки, що істотно не відрізняються від інших,
раптом спалахують та починають випромінювати світла у мільйони разів більше,
ніж до спалаху. У нашій Галактиці остання така подія була зафіксована
стародавніми китайськими астрономами, що описали появу «зірки-гості». Ця
зірка була настільки яскравою, що її спостерігали навіть удень, вона була
яскравіша за Венеру й поступалася світністю лише Місяцю. Через кілька місяців
зірка поступово згасла. Сучасні астрономи на місці «зірки-гості» спостерігають
Крабовидну туманність – світлу газову оболонку наднової зірки, що продовжує
розширюватися після спалаху. Встановлено, що вибух наднової зірки
супроводжується дуже великими дозами ультрафіолетового й рентгенівського
випромінювання та потоками космічних променів високої енергії. На щастя,
спалах наднової зірки в Крабовидній туманності відбувся дуже далеко від
Землі – на відстані понад 1 тис парсеків, отже, ця космічна катастрофа на земне
життя ніяк не вплинула. Та чи можливі такі грізні явища поблизу Землі?
В. Красовський і Й. Шкловський підрахували, що спалахи наднових зірок
у нашій Галактиці відбуваються в середньому раз на 100 років, зокрема в
околицях Сонячної системи (на відстані до 10 парсеків) раз на 750 млн років, а
можливо, навіть раз на 200 млн років. Тобто за час існування на Землі біосфери
такі явища відбувалися кілька разів. Які це могло мати наслідки?
У результаті близького спалаху наднової зірки Земля протягом кількох
тисячоліть опромінювалася потоком жорстких рентгенівських та
ультрафіолетових космічних променів. На Землі різко підвищувався радіаційний

116