Page 112 - 4837

Інша небезпека, що чатує на людство, – це збіднення генетичного фонду
рослин і тварин. Так, відомо 28 видів пшениці (5 дикорослих і 23 культурних).
Протягом історії з цих видів селекціонери вивели 22 тис. сортів. Звичайно ж,
рільники висівають найурожайніші сорти. І як наслідок, величезні площі землі
займають генетично одноманітні рослини, так звані монокультури. Вони дають
змогу за короткий час досягти максимальних урожаїв. Але будь-які несприятливі
зміни у природному середовищі (кліматичні, наприклад, або поява нових
збудників хвороб чи шкідників) можуть завдати величезної шкоди монокультурі,
а то й цілком знищити її на величезних площах. Історія сільського господарства
багата на такі приклади.
Серйозною проблемою є перехімізація сучасного сільського господарства.
На зміну перевіреній віками схемі землекористування – земля-зерно-гній-земля
– прийшла неприродна, виснажлива для ґрунтів схема : земля-зерно-мінеральні
добрива-зерно-більше мінеральних добрив і т. д. При цьому культурні рослини
засвоюють усього близько 40 % хімічних поживних речовин, що містяться
в мінеральних добривах. Решта ж 60 % вимивається з ґрунту й потрапляє у
водойми, забруднюючи їх. Надмірне застосування мінеральних добрив, зокрема
азотних, призводить до збільшення вмісту нітратів у продуктах харчування, а це
небезпечно для здоров'я людини.
Розуміючи, що подальше нарощування хімізації й так уже
перехімізованого сільськогосподарського виробництва завело в глухий кут, деякі
аграрні організації, фермери як на Заході, так і у нас стають на шлях так званого
альтернативного сільського господарства. Його прихильники мають намір
домогтися вирішення таких завдань:
- «екологізації» й «біологізації» сучасного землеробства, тобто воно має
стати нешкідливим для природного середовища й забезпечувати споживача
чистими продуктами харчування;
- у розвитку землеробства на основі максимальної утилізації всіх відходів,
що утворюються в господарстві;
- підвищення рентабельності господарства, забезпечення його
виживання.
Суть альтернативного землеробства полягає у цілковитій або частковій
відмові від синтетичних мінеральних добрив, пестицидів, регуляторів росту й
харчових добавок. Комплекс агротехнічних прийомів базується на строгому
дотриманні сівозмін, уведенні в них бобових культур для збагачення ґрунту
азотом, застосуванні гною, компостів і сидератів, проведенні механічних
культивацій та захисті рослин біологічними методами.
Прихильники альтернативного землеробства для підживлення рослин
використовують тільки «натуральні» добрива: крім гною та компосту, ще й
кістяне борошно, вапняк, розмелений до борошна базальт, глауконітовий пісок,
золу водоростей, рибну емульсію тощо. Для боротьби зі шкідниками й
хворобами також вдаються тільки до природних засобів – тютюновий пил,
часник, піретрум, відвари кропиви, полину. Заохочується широке застосування
біологічних методів боротьби зі шкідниками, зокрема шляхом розведення комах,
бактерій і вірусів – ворогів цих шкідників.

112