Page 23 - 4832

інвестицій». Створення відділень супроводжується значною
децентралізацією повноважень щодо прийняття рішень,
передачею їм функцій виробничого планування, закупівель,
транспортування. У той самий час ключові функції, такі як
фінанси, контроль, маркетинг, кадрова політика, громадські
стосунки тощо залишаються у компетенції штаб-квартири
корпорації (рис. 2.5). Підставою для створення самостійних
підрозділів, як правило, є виробництво різних продуктів,
робота з різними спеціалізованими групами споживачів
продукції або ж діяльність на відносно ізольованих
територіях.
Суттєвими перевагами дивізіональної організаційної
структури управління порівняно з розглянутими раніше
структурами управління є: 1) збільшення гнучкості та
адаптивності організації до змін зовнішнього середовища; 2)
відповідальність за одержання прибутку делегується на нижчі
рівні управлінської ієрархії; 3) вище керівництво має змогу
зосереджувати свою увагу на вирішенні стратегічних завдань
корпорації; 4) створюються умови для формування в
організації менеджерів – «дженералістів», здатних вирішувати
складні питання стратегічного управління.
До недоліків дивізіональної організаційної структури
управління належать такі: 1) має місце дублювання
функціональних служб на рівнях штаб-квартири корпорації та
у відділеннях, що за відсутності чіткого розподілу
повноважень призводить до погіршення економічності
апарату управління корпорації в цілому; 2) часто
послаблюється контроль за діяльністю відділень з боку
вищого керівництва, що зумовлює виникнення труднощів у
проведенні єдиної технічної та фінансової політики між
відділеннями (підгалузями); 3) можливе виникнення
стратегічної несумісності окремих самостійних підрозділів
корпорації; 4) виникнення труднощів у розподілі ресурсів та
витрат між окремими самостійними підрозділами корпорації.

23