Page 22 - 4832

Лінійно-штабна організаційна структура управління
передбачає створення поліфункціональних штабів на рівні
лінійних керівників. Призначення таких штабів полягає у
вивченні відповідних проблем з метою надання лінійному
керівництву допомоги при прийнятті рішень та забезпечення
концентрації зусиль для вирішення конкретних управлінських
завдань. Така організаційна структура, як правило, носить
тимчасовий характер і після вирішення проблеми вона
розформовується. Однак, лінійно-штабна організаційна
структура управління може стати основою для створення
більш гнучких організаційних структур (дивізіональних,
проектно-цільових, матричних тощо), необхідних в умовах,
коли підприємство змушене випускати різноманітний
асортимент продукції і виникає потреба у частих
технологічних змінах.
Головна перевага лінійно-штабної організаційної
структури управління полягає у тому, що підприємство у
цьому випадку має можливість максимально використовувати
знання та досвід штабного персоналу, лінійні ж працівники
концентрують свою увагу на поточній діяльності.
До недоліків такої структури можна віднести: 1)
помітне зростання чисельності та складності ділових зв’язків
проти тих, що мають місце у лінійній структурі; 2) в
результаті перевантаженості інформацією лінійних та
штабних служб дещо знижується оперативність управління; 3)
інколи діяльність штабу може підірвати авторитет лінійного
керівництва, що зумовлене вищим фаховим потенціалом
штабного персоналу у деяких напрямках роботи; 4) помітно
зростають управлінські витрати.
Дивізіональні організаційні структури управління
створюються на підприємствах (корпораціях), що різко
збільшують масштаби своєї діяльності і намагаються
диверсифікувати виробництво з метою зниження негативного
впливу зовнішнього середовища. Такі структури
передбачають виділення організаційно сформованих рівнів
управління: а) головна штаб-квартира; б) супервідділення; в)
відділення; г) відділ (ним може бути окреме підприємство).
Діяльність відділів (відділень) характеризується достатньою
господарською самостійністю і може розглядатись з позиції
«центрів прибутку», «центрів реалізації», «центрів

22