Page 20 - 4832

3) перевантаження вищого керівництва, що змушене
втручатись у вирішення значних та несуттєвих
міжфункціональних проблем; 4) уповільнені темпи прийняття
та реалізації управлінських рішень; 5) досить вузький підхід
менеджерів до проблем підприємства, виключно з позицій
своїх функцій; 5) відсутність умов для виховання керівників -
«дженералістів» з широким підходом до вирішення
комплексних проблем керівництва підприємством; 6) існує
імовірність суперечливості розпоряджень, наданих одному
виконавцю; 7) існують труднощі у координації діяльності
управлінських служб.
Лінійно-функціональна організаційна структура
управління є найбільш поширеною на підприємствах, які,
зростаючи, переходять від категорії малих до категорії
середніх. Вона базується на розподілі повноважень та
відповідальності за функціями управління, а також на
прийнятті рішень по вертикалі. Управління на підприємстві
організується за лінійною схемою, функціональні ж
підрозділи апарату управління лише допомагають лінійним
керівникам вирішувати поставлені завдання. Лінійні
керівники не є підлеглими керівникам функціональних
підрозділів апарату управління (рис. 2.4).
Застосування такої організаційної структури
управління найбільш доцільне в умовах масового
виробництва зі сталим асортиментом продукції, незначних
еволюційних змін технології виробництва продукції.
До переваг лінійно-функціональної організаційної
структури управління належать: 1) швидка реалізація
управлінських рішень; 2) висока спеціалізація, що призводить
до підвищення ефективності роботи функціональних служб;
3) існує можливість маневрування ресурсами. Недоліками
такої структури управління є: 1) неефективність в умовах
частих змін технології виробництва; 2) незручність у випадках
частого оновлення номенклатури продукції; 3) уповільнення
процесу підготовки та прийняття рішення; 4) відсутність
необхідної злагодженості в роботі функціональних підрозділів
підприємства.

20