Page 55 - 4829

Простеживши історію фізики від Ньютона до сучасності, ми
помітимо, що кілька разів, не дивлячись на інтерес до деталей,
формувались загальні закони природи. В ХІХ столітті
детально розроблена статистична теорія тепла. До групи
законів загального плану можна віднести теорію
електромагнітного поля та спеціальну теорію відносності, які
включали уявлення про час і простір. Математичне
формулювання квантової теорії привело в наш час до
розуміння будови зовнішніх електронних оболонок хімічних
атомів, а тим самим до розуміння хімічних властивостей
матерії» [С. 111-115].
«В найближчий час ми дізнаємось багато нового про
елементарні частки. Мені здається, що Платон був більш
правий, ніж Демокрит. Насправді найменші об’єкти матерії не
є фізичними об’єктами, вони сутність форми, структури або
ідеї в смислі, який надавав Платон, про них можна казати
лише мовою математики. Центральна проблема сучасної
теоретичної фізики полягає в математичному формулюванні
закону природи, який визначає поведінку елементарних
часток. Головним завданням є формулювання єдиної теорії
матерії, яка б стала загальною основою всієї фізики. Сутність
цього закону має полягати в описі невеликої кількості
фундаментальних властивостей симетрії природи, а також
принцип причинності, інтерпретований в смислі теорії
відносності. Найважливішими властивостями симетрії є
Лоренцова група спеціальної теорії відносності та ізоспінова
група. Неймовірним досягненням античних філософів було те,
що вони поставили правильні питання, хоча й не мали
емпіричної бази для отримання відповіді…
«У сучасній науці відмінність між вимогою повної
чіткості та недостатності існуючих понять є особливо
вражаючою. В атомній фізиці ми використовуємо дуже
розвинуту математичну мову, яка відповідає всім вимогам

55