Page 72 - 4802

основного русла балки. Ширина насаджень залежить від ширини дна балки. На
дні основного русла мулофільтри розміщують у вигляді смуг шириною 5-10 м
через кожні 20-30 м.
В яружно-балкових системах з інтенсивними процесами лінійної ерозії
мулофільтри висаджують на дні всіх схилових ярів та балок, а на дні основного
яру через кожні 10-20 м створюють чагарникові смуги шириною 10-15 м. Для
створення насаджень цього типу використовують, головним чином, чагарникові
верби. Під насадженнями-мулофільтрами залежно від площі водозбору,
характеру стоку та інтенсивності ерозійних процесів щорічно може
затримуватись від 3 до 100 т/га еродованого матеріалу. З віком меліоративна
роль цих насаджень посилюється. Насадження-мулофільтри із спеціальних
сортів чагарникових верб (прутовидна, червона, козяча, трьохтичинкова та ін.)
використовуються як плантації для вирощування технічної сировини для
лозоплетіння та відновлюваного біотичного палива («енергетичні ліси»).
Насадження уздовж берегів річок та навколо водойм. Захищають береги
від розмивання, поліпшують санітарний стан водойм і якість води в них.
Залежно від розміщення розрізняють насадження біля витоків рік і
прируслові лісові смуги. Вище витоків створюють насадження у вигляді смуг
завширшки 100 м і завдовжки 250 м, а також смуги уздовж обох берегів
завширшки 20-25 м і завдовжки не менше 50 м вниз від витоку.
Прируслові лісосмуги cтворюють з двох поясів: чагарникового і деревно-
чагарникового. Ширину прируслових лісосмуг (25, 50 і 100 м) встановлюють,
враховуючи ширину прибережних захисних смуг уздовж річок та навколо
водойм, яка залежить від площі водозбору річки та площі водойм.
Чагарниковий пояс (берегоукріплюючі насадження) створюють на
ділянках, які затоплюються водою, починаючи від найнижчого рівня води (в
межень) до руслового берега. Для цього використовують стійкі до періодичного
затоплення чагарники (верба прутовидна, червона, трьохтичинкова,
гостролиста). Посадки закладають черенками. Ряди розміщують
перпендикулярно до русла річки. Відстань між рядами – 1,0-1,5 м, між
рослинами в ряду – 0,5 м. Густа надземна частина чагарників гасить ударну
силу хвиль, а добре розвинена коренева система скріплює грунт.
На гірських і передгірних річках із меандруючим руслом і відносно
широким галечниковим ложем для укріплення руслових берегів чагарникові
посадки поєднують з гідротехнічними спорудами (дамби, запруди, опояски).
Чагарниковий пояс створюють черенками завдовжки 40-60 см,
висаджуючи їх безпосередньо в гравійне русло річки. З боку верхнього б’єфу
запруди (напівзапруди) висаджують низькорослі чагарники (верби, тамарикс); з
нижнього – деревно-чагарникову рослинність, чергуючи ряди деревних порід
(верба біла, вільха сіра і чорна) і чагарників (верба пурпурна, трьохтичинкова,
гостролиста). Ряди розміщують перпендикулярно до русла ріки з шириною
міжрядь 1,0-1,5 м і відстанню між рослинами в ряду 0,5-1,0 м. Після
нагромадження в насадженнях шару наносів завтовшки 35-40 см проводять їх
реконструкцію, вводячи деревні породи – тополю, ясен (болотний екотип).
Деревно-чагарниковий пояс створюють уздовж берегів річки на

72