Page 70 - 4802

земель; додаткові – між основними лісосмугами з метою створення системи
лісових смуг з оптимальною відстанню між ними.
В умовах високої дренованості грунтів стокорегулюючі лісосмуги
проектують на повне затримання поверхневого стоку 10 % забезпеченості,
поєднуючи їх із наорними стокорегулюючими валами водозатримуючого типу.
При низькій водопроникності грунтів і грунтоутворюючих порід
стокорегулюючі лісосмуги поєднують із стокорегулюючими
водонаправляючими валами, які забезпечують скидання незарегульованого
поверхневого стоку через улоговинно-смугові насадження або залужені
водотоки у водойми-регулятори або річкову мережу.
На полях із системою стокорегулюючих лісосмуг проектують основну
польову дорогу з якою з’єднують суміщені з лісовими смугами інші польові
дороги для забезпечення зв’язку між міжсмуговими ділянками. Основні польові
дороги розміщують на вододілах, а також уздовж схилів перпендикулярно до
горизонталей місцевості.
На робочих ділянках (у місцях проходження поверхневого стоку)
стокорегулюючі лісосмуги укріплюють чагарниками. Якщо водозбірна площа
на робочій ділянці перевищує 1 га, участь чагарників у складі лісосмуги
збільшують до 50 %. Якщо водозбірна площа більша 3 га, на робочих ділянках
висаджують 80% чагарників.
Стокорегулюючі лісосмуги деревно-чагарникового і чагарникового типу
створюють із порід, які розвивають глибоку кореневу систему. При цьому
враховується біологічна стійкість угруповань. Деревні і чагарникові породи
висаджують у такому поєднанні, яке б забезпечувало ярусність надземної і
підземної частини насаджень. Для створення лісосмуг використовують: головні
породи (дуб звичайний, ясен, береза, тополя пірамідальна, модрина), супутні
породи (клен гостролистий, липа, горобина звичайна), чагарникові породи
(ліщина, фундук, акація жовта, обліпиха, свидина, скумпія, чагарникові верби).
Основний спосіб створення стокорегулюючих лісосмуг – рядковий, з
використанням сіянців або саджанців. Ширина міжрядь – 1,5-3,0 м, відстань
між рослинами в ряду – 0,7-1,0 м. Рекомендується така схема змішування порід:
крайні ряди уздовж верхньої (по схилу) і нижньої межі лісосмуги формують із
чагарників з відстанню між рослинами в ряду 0,5 м, центральні – за деревно-
чагарниковим типом із головних і супутніх деревних порід та чагарників.
Уздовж верхньої межі лісосмуги створюють смугу постійного залуження
шириною 1-2 м, а уздовж нижньої – наорюють земляний вал заввишки 0,5-
0,7 м.
Оскільки стокорегулюючі лісосмуги займають родючі грунти, до їх складу
слід вводити плодові дерева (яблуня, груша, черешня, горіх грецький) і ягідні
чагарники (горобина чорноплідна, калина, смородина, кизил). Ширина міжрядь
у лісоплодових смугах – 3,0 м, відстань між деревами в ряду – 3-4 м.
Прияружні і прибалкові лісосмуги. Створюють з метою припинення росту
ярів, захисту грунту від змиву і розмиву. Запобігаючи ерозійним процесам на
зайнятій ними площі, вони зменшують величину твердого стоку, а отже, й
замулення водойм. Крім того, вони розпилюють, поглинають й очищають

70